Дорошенко Сергій Іванович

Дорошенко Сергій Іванович (7 березня 1924 – 29 вересня 2018) – український вчений-мовознавець, освітній діяч, викладач, доктор філологічних наук, професор. Заслужений діяч науки і техніки України (1992), Відмінник народної освіти УРСР (1964). Учасник 2-ї світової війни.

Народився в селі Обухівці Коренєвського району Курської області. 

У 1931 році Сергій Дорошенко почав навчання в семирічній Геніївській школі, а згодом у Зміївській середній школі на Харківщині. 

1940 року вступив на перший курс філологічного факультету Харківського державного педагогічного інституту (нині Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди).

З 1941 до 1945 року С. Дорошенко захищав Батьківщину у складі 3-го Українського фронту. 

Після демобілізації у 1945 році продовжив навчання на філологічному факультеті Харківського державного педагогічного інституту. 

У 1948 році молодого спеціаліста за розподілом було направлено на посаду вчителя української мови та літератури в Мереф’янську школу Харківської області. 

З 1949 року Сергій Іванович почав працював у Сумському державному педагогічному інституті (нині університет) на посаді асистента кафедри української мови.

 1953–1954 рр. – період навчання в  аспірантурі Київського державного (нині національний) університету імені Т. Г. Шевченка. 

1956 року Сергій Дорошенко захистив кандидатську дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук на тему «Українські говірки Путивльського і Буринського районів Сумської області». Дисертація стала першою монографічною спробою опису говірок Сумщини. 

У 1962 році С. Дорошенку було присвоєно вчене звання доцента.

Впродовж 1962–1965 рр. С. І. Дорошенко займав  посаду проректора з навчальної і наукової роботи в СумДПІ імені А. С. Макаренка. 

1965 року був обраний на посаду завідувача кафедри української мови.

З 1967 року науковець почав працювати в Харківському державному педагогічному інституті імені Г. С. Сковороди (нині національний університет) на посаді проректора з навчальної роботи. 

У 1975 році С. Дорошенко був переведений на посаду старшого наукового співробітника. 

Протягом 1977–1979 рр. Сергій Іванович займав посаду доцента кафедри української мови. 

З 1979 до 1989 року він був призначений завідувачем кафедри методики викладання філологічних дисциплін у початковій школі. 

1982 року вчений захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук на тему «Безсполучникові складні речення в сучасній українській мові». 

У 1983 році Сергію Івановичу Дорошенку було присвоєно науковий ступінь доктора філологічних наук. 

Наступного 1984 року С. І. Дорошенку було надано вчене звання професора. 

В період 1989–1990 рр. Сергій Іванович обіймав посаду професора кафедри методики викладання філологічних дисциплін у початковій школі. 

З 1990 до 2018 року – професора кафедри української мови ХНПУ (ХДПІ) імені Г. С. Сковороди.

Помер С. І. Дорошенко 29 вересня 2018 року у Харкові.

За сумлінну працю та наукові здобутки професор був нагороджений почесним знаком «Відмінник народної освіти УРСР» (1964), медаллю А. С. Макаренка (1972), почесною грамотою Міністерства освіти УРСР (1985), отримав почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України» (1992). 

С. І. Дорошенко був лавреатом премії імені Г. С. Сковороди (1990), йому призначена довічна державна стипендія Президента України як видатному діячеві освіти.

С. І. Дорошенко – відомий в Україні та за її межами вчений-мовознавець. Коло його наукових інтересів надзвичайно різноманітне, але пріоритетні напрями роботи зосереджені навколо досліджень синтаксиса складного та простого речення в сучасній українській мові, монографічному вивченню безсполучникових складних речень зі значенням зіставності й протиставності, а також питаннями в лінгвістичній україністиці предикативного найменування осіб. 

Сергій Іванович Дорошенко - автор понад 150 наукових, науково-методичних, навчальних, енциклопедичних публікацій, зокрема посібників для середньої та вищої школи. Його монографії, підручники, посібники із загального і часткового мовознавства, синтаксису, культури і техніки усного мовлення, діалектології, стилістики, основ наукових досліджень з лінгвістики, методики викладання української мови, з педагогічних проблем вищої і середньої школи були і залишаються порадниками, джерелом знань для здобувачів освіти всіх рівнів, учителів, викладачів і науковців.

Діалекти стали предметом дослідження науковця та основою першого посібника «Боротьба за грамотність і культуру мови учнів в умовах діалектного оточення» (1956). Діалекти деталізовані в наступному посібнику «Викладання фонетики української мови в школах із російською мовою навчання» (1959). Наслідки опису говорів Сумщини пізніше опубліковані в монографії «Українські говірки Путивльського і Буринського районів Сумської області». 

Згодом мовознавець зосередив наукову увагу на дослідженні граматики й стилістики, а саме на таких граматичних одиницях мови, як безсполучникові складні конструкції та їхньому функціонуванні в різних стилях української мови, що й лягло в основу його докторської дисертації. Його монографія «Складні безсполучникові конструкції в сучасній українській мові» (1980) була першим монографічним дослідженням безсполучниковості складних речень української мови. 

Сучасний стан розвитку мовознавства відображено у його посібнику «Загальне мовознавство: початковий курс (вступ до мовознавства)» (2007). У книзі «Основи наукових досліджень з лінгвістики» (2001) детально розглянуті всі етапи підготовки тексту дисертації, подані тлумачення і рекомендації щодо формулювань положень «Вступу», окреслені вимоги до написання розділів з дотриманням окреслених методів і прийомів аналізу дібраного матеріалу, звернена увага на стилістичне оформлення викладу, ведення полеміки, оформлення бібліографії.

Сергій Іванович брав участь у розв’язанні дискусійних проблем лінгвістичної україністики. В основі його науково-педагогічної діяльності лежать два напрями: науково-теоретичний і науково-методичний. Професор вибудував власну наукову школу. Ідеї, які С. І. Дорошенко розвивав у своїх роботах щодо питань методики викладання української мови в школі, граматики, стилістики української мови, лінгвостилістики й суміжних мовознавчих дисциплін, знайшли розвиток у працях його аспірантів і докторантів. У науковій школі професора С. І. Дорошенка було захищено 17 кандидатських дисертацій з філологічних наук, 2 - кандидатських дисертації з педагогічних наук, 1 - доктора філологічних наук.

С. І. Дорошенко був незмінним членом спеціалізованої вченої ради із захисту дисертацій, опонентом на захистах 19 кандидатських дисертацій та трьох докторських. 

Як постійний член редколегії, від дня заснування опікувався виданням «Лінгвістичних досліджень» ‒ збірника наукових праць при кафедрі української мови, що й нині займає одне з провідних місць серед наукових видань України з мовознавства.