Головне зображення

ЕПС

Енциклопедія

Педагогічної Сумщини

Гнилосиров Василь Степанович

           Гнилосиров Василь Степанович (22 березня 1836 – 22 жовтня 1900) – український громадський діяч, викладач, етнограф, письменник, публіцист, просвітянин.

Життєпис

Народився 22 березня 1836 року на хуторі Гавришівці. З дитинства був сиротою, виховувався у сім'ї управителя поміщицького маєтку С. А. Гнилосирова, який його всиновив і дав своє прізвище.  

У 1850 році закінчив Полтавське повітове училище. Навчався у Полтавській гімназії, де був учнем педагога Олександра Івановича Строніна, який викладав історію, а літературу у нього викладав поет і байкар Левко Іванович Боровиковський. Тут потрапив до гуртка демократично налаштованої інтелігенції та тієї частини молоді, яка боролася за громадянські права в суспільстві. Увійшов до Харківської громади, серед якої були О. Потебня, П. Лобко, В. Мова та ін. Члени нелегального товариства декларували громадсько-культурну працю на ниві освіти, відроджували українську мову, рідний побут – усе те, що складає національну сутність українського народу.

З 1860 року на громадських засадах працював розпорядником, вчителем і вихователем у недільній школі, входив до складу педагогічної ради, яка координувала діяльність всіх недільних шкіл.

Окрім навчання дітей В. Гнилосиров  не полишив культурно-просвітницької діяльності. В. Гнилосиров та А. Шиманов, як агенти видання «Основа» створюють на території Харківщини (до цієї губернії входила і нинішня Сумщина) мережу агентств. Розповсюдження українських книжок також було частиною громадської діяльності просвітника — у Інституті рукописів НБУ ім. В. І. Вернадського знаходиться «Билет на разрешение торговли разными книгами студенту Василию Гнилосирову», виданий комітетом торгівлі і підписаний міським головою. Розповсюдження книг охоплювало Охтирський, Богодухівський, Лебединський, Сумський, Суджанський, Гайворонський та інші повіти. Він займався також збиранням пожертв на видання українських посібників. 

В. Гнилосиров тісно співпрацював з Т. Шевченко. Той, в свою чергу, цікавився діяльністю Харківських недільних шкіл. У зв'язку з нестачею україномовних книжок, а, особливо, підручників, Василь Гнилосиров, від імені Харківської громади, звернувся з листом-проханням до Тараса Шевченка, котрий відгукнувся на нього, надіславши близько 3000 примірників свого «Букваря». 

Вшановуючи пам'ять про Т. Шевченка, громадівці ще активніше віддалися справі просвітництва, виконуючи заповіт Кобзаря: «і чужому навчатись і свого не цуратись». У новій програмі громадських справ освітяни записали: відкрити громадську підписку на користь родини покійного поета, влаштувати музично-літературний вечір, закупити видання «Букваря», налагодити зв’язки з громадами Петербурга, Катеринослава, Чернігова та інших міст. 

У 1895 році керівництво відправило Василя Степановича у відставку. Не маючи засобів до прожиття він був змушений просити високого чиновника залишити його на посаді до серпня, аби дати змогу зорієнтуватися, налагодити подальше життя. Василь Степанович залишився доживати віку в Каневі, де завідував двокласним міським училищем. Доглядав могилу Т. Шевченка, до самої смерті піклувався про її впорядкування. На Чернечій горі 1884 року заснував перший в Україні музей Шевченка – «Тарасову світлицю». Поширював твори поета серед народу, власноручно переписав «Кобзар». В. С. Гнилосиров тихо пішов із життя 22 жовтня 1900 року і був похований на Канівському цвинтарі, але на жаль, його могила не знайдена до наших днів.

Педагогічна діяльність

Після Полтавського повітового училища та Полтавської гімназії, у 1857 році вступив до Харківського університету на медичний факультет. У 1861 році Василь Степанович Гнилосиров припинив навчання у Харківському університеті через відсутність надійної матеріальної підтримки. Не закінчивши повного курсу історико-філологічного факультету, він склав іспит на звання вчителя. Першим місцем його роботи стала повітова школа в Охтирці, де учителював протягом двох років.

З-поміж різноманітних турбот В. Гнилосирова чи найважливішою була – недільні школи. Першу недільну школи харківські громадівці створили наприкінці 1860 р. У ній В. Гнилосиров та його однодумці працювали на громадських засадах розпорядниками, учителями, вихователями. Щоб координувати діяльність недільних шкіл, громадівці створили педагогічну раду, членом якої став В. Гнилосиров. Рада обговорювала питання забезпечення учнів підручниками, написаними рідною мовою.

У 1864 році Василь Степанович повернувся до Харкова, де викладав в училищі й гімназії російську мову аж до 1869 року. У 1870 році він влаштувався вчителем російської мови в Звенигородське двокласне міське училище, а у 1873 році, уже в званні колезького асесора, отримав місце штатного наглядача такого ж училища в Каневі. Окрім російської мови, він викладав ще й історію та географію, працював його директором. В Каневі він залишався вже до кінця життя, вчителював тут протягом 23 років. 

Творчість

          Літературна спадщина просвітника невелика. Крім  публікацій у журналах, окремими виданнями виходили поема «Закохана» (1893), казка «Царівна-русалка» (1895), а в 1897 році — збірка оповідань.

Бібліографія

  1. Г. В. (Гнилосиров В. С.) Киевская публичная библиотека // Киев.старина. 1888 . № 8.

  2. Гавриш А. (Гнилосиров В. С.) Десятилетие Каневской публичной библиотеки (1878–1887) / А. Гавриш (В. С. Гнилосиров) // Киевская старина. 1889. № 8.

  3. Гавриш А. (Гнилосиров В. С.) Ученики переяславских славяно-латинских школ в 1744 году / А. Гавриш (В. С. Гнилосиров) // Киевская старина. 1888. № 10.

  4. Гавриш А. (Гнилосиров В.) Пять дней из жизни Х-го студента / А. Гавриш (В. С. Гнилосиров) // Основа. 1862. № 9.

  5. Гнилосиров В. Замітки з природознавства // ІР НБУВ. Ф.1, № 5103 .

  6. Гнилосиров В. Наброски педагогического характера // ІР НБУВ. Ф.1, № 5090 .

  7. Гнилосиров В. Приготовление к географии // ІР НБУВ. Ф.1, № 763/1095 .

  8. Гнилосиров В. Проба складання підручника з історії // ІР НБУВ. Ф.1, № 331 .

  9. Гнилосиров В. С. Киевская публичная библиотека / В. С. Гнилосиров // Киевская старина. 1888. № 8.

  10. Гнилосиров В. Статья «Этнографические элементы барона Корфа в деле организации национальной школы» // ІР НБУВ. Ф. 2, № 2151, арк. 1-2.

  11. Гнилосиров В. Щоденник // ІР НБУВ. Ф. 1, № 354 .

  12. Гнилосиров Г. В. «Козака й чорт не злякає» : казка / Г. В. Гнилосиров // Основа. 1895. № 11.

  13. Гнилосиров Г. В. «Царівна-русалка» : казка / Г. В. Гнилосиров // Основа. 1895. № 11.

  14. Гнилосиров Г. В. Десятилетие Каневской публичной библиотеки (1878–1887 г.). / Г. В. Гнилосиров // Киевская старина. 1889. № 8.

  15. Гнилосиров Г. В. До історії могили Т. Г. Шевченка / Г. В. Гнилосиров // Дніпро. 1964. № 2.

  16. Гнилосиров Г. В. Закохана : поема / Г. В. Гнилосиров. [Б. м.], 1893.

  17. Гнилосиров Г. В. П’ять днів з життя Х-го студента / Г. В. Гнилосиров // Основа. 1862. № 9.

Література

  1. Авраменко В. П. Діяльність Василя Гнилосирова в контексті розвитку освіти та культури в Україні ХІХ ст. / В. П. Авраменко, І. Я. Паламарчук // Персоналістичний вимір історії Черкащини : матеріали Першої регіональної історико-краєзнавчої конференції, присвяченої 80-річчю з дня народження доктора історичних наук, професора, заслуженого працівника освіти України Бушина Миколи Івановича, (12 березня 2018 р., м. Черкаси) / [упоряд. : В. М. Лазуренко, І. Ю. Стадник, О. О. Яшан ; відповід. ред. В. М. Лазуренко]. Черкаси : ЧДТУ; видавець Гордієнко Є. І., 2018. С. 338-344.

  2. Беззубець О. Спогади-некрологи як різновид тематичної мемуаристики українського громадівського руху другої половини ХІХ ст. : [Василь Степанович Гнилосиров у Харківській громаді був сумлінним охоронцем-упорядником могили Тараса Шевченка]/ О. Беззубець // Український історичний збірник. 2004. № 6. С. 344-354.

  3. Биба Є. Корпоративність української інтелігенції: традиції вшанування пам’яті Т. Шевченка : [Василь Степанович Гнилосиров разом з членами Київської Старої Громади створив так звану Тарасову світлицю] / Є. Биба // Науковий вісник Чернівецького університету. Історія. 2018. № 1. С. 6-14.

  4. Гнилосиров Василь Степанович (1836–1900, педагог, публіцист, просвітянин) // Освіта Сумщини в іменах : педагогічний довідник / В. Ю. Голубченко ; Сумський державний педагогічний університет ім. А. С. Макаренка. Суми : Університетська книга, 2012. С. 53-55.

  5. Гнилосиров Василь Степанович // Українська педагогіка в персоналіях – ХІХ століття / за ред. О.В. Сухомлинської / навч. пос. для студ. вищ. навч. закл., у 2-х кн. Кн. 1. К.: «Либідь», 2005. С. 385- 393.

  6. Житецъкий І. О. О. Потебня і Харківська громада в 1861–1863 pp : із щоденника та листування В. С. Гнилосирова / І. Житецъкий // За сто літ. 1927. № 1.

  7. Житецький І. Листування Костомарова з Харківськими громадівцями про видання народніх книжок : [є інформація про В. С. Гнилосирова] / І. Житецький // Україна. 1925. № 3. С. 69.

  8. Житецький І. Шевченко і харківська молодь : [є інформація про В. С. Гнилосирова] / І. Житецький // Україна. 1925. № 1/2. С. 144-145.

  9. Короткий В. Серед творців культу Шевченка: участь Володимира Антоновича у догляді за могилою Кобзаря : [є інформація про Василя Гнилосирова] / В. Короткий // Етнічна історія народів Європи. 2015. № 46. С. 40-50.

  10. Науменко В. Памяти В. С. Гнилосирова / В. Науменко // Киевская старина. 1901. № 1 ; Т. 72. № 2. С. 301-307 ; № 3.

  11. Пам’яті В. С. Гнилосирова // Каневская неделя. 1912. № 22.

  12. Санич Г. Доглядач Кобзаря : [Василь Стеапанович Гнилосиров (1836–1900) – український педагог, письменник, публіцист, етнограф, хранитель могили Т. Шевченка на Чернечій горі, який залишив вагомий слід в культурному житті України і, зокрема, Охтирки] / Г. Санич // Панорама. 2018. № 11, 14–21 марта. С. А 16.

  13. Світленко С. Українознавство в Харківському університеті в процесі становлення української модерної нації ХІХ–початку ХХ ст. [до лав харківських громадівців належав студент університету В. С. Гнилосиров (Гнилосир)] / С. Світленко // Дриновський збірник. 2018. № 11. С. 227-237.

  14. Танана Р. Літописець Тарасової гори : до 175-річчя від дня народження В. С. Гнилосирова / Р. Танана // Рідний край. 2011. № 1. С. 206-209.

  15. Танана Р. Літописові Тарасової гори–50 : [Василь Степанович Гнилосиров був свідком і учасником усіх подій, які відбувалися на Шевченковій могилі з 1873 р.] // Р. Танана // Рідний край. 2014. № 1. С. 130-138.

  16. Танана Р. Олександр Потебня в житті і спогадах Володимира Гнилосирова : [1895 року в «Основі» (№ 11) з’являється його казка «Козака й чорт не злякає», «Царівна-русалка», 1897 року митець друкує збірку оповідань] / Р. Танана // Рідний край. 2015. № 2. С. 183-186. 

  17. Усенко П. Г. Гнилосиров Василь Степанович / П. Г. Усенко // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) ; [та ін.] ; члени редкол.: В. Ф. Верстюк, С. Ф. Віднянський, В. О. Горбик [та ін.]. Інститут історії України НАН України. Київ : Наукова думка, 2004. Т. 2 : Г–Д. С. 129.

  18. Шалак О. І. Джерела до реконструкції наукової біографії Каленика Шейковського (1835–1903 рр.) : [є інформація про Василя Степановича Гнилосирова] / О. І. Шалак // Українська біографістика. 2022. № 23. С. 314-334.

Гнилосиров Василь Степанович

Гнилосиров Василь Степанович

Народження

22.03.1836

Місце народження

с. Гавришівка, Полтавська область

Смерть

22.10.1900 (64 роки)

Місце смерті

м. Канів

Alma mater

Харківський університет

Напрями діяльності

літератор, публіцист, освітянин, викладач

Slide 0

Педагогічний музей України

Повернутись на головну