Горобець Юрій Іванович

          Горобець Юрій Іванович (1 червня 1947 – 1 березня 2021) – український вчений, фізик, фахівець у галузі фізики тонких магнітних плівок, доктор фізико-математичних наук, професор, член-кореспондент АПНУ, заступник міністра України (1995–2000), заслужений діяч науки і техніки України (1997).

Народився у с. Хоружівка Недригайлівського району (нині Роменський район Сумської області).

Юрій Горобець почав навчатися в Ямпільській середній школі (до 5-го класу), згодом продовжив навчатися в Сумській середній школі №1, яку закінчив у 1965 році. 

1965–1971 рр. – період навчання у Харківському державному університеті (нині Харківський національний університет імені Василя Назаровича Каразіна). 

Упродовж 1971–1974 рр. Юрій Іванович навчався в аспірантурі при кафедрі ядерної фізики. 

У 1974 році він захистив кандидатську дисертацію за спеціальністю «Теоретична фізика».

З 1974 року вчений почав працювати у Донецькому державному університеті (нині Донецький національний університет імені Василя Стуса), пройшовши шлях на посадах асистента, старшого викладача, доцента, професора, завідувача кафедри і проректора з наукової роботи. 

1982 року Ю. І. Горобець захистив докторську дисертацію за спеціальністю «Фізика твердого тіла».

У 1984 році він отримав звання професора.

Протягом 1995–2000 рр. науковець працював заступником Міністра освіти України з наукової роботи.

1997 року він перейшов працювати до Київського національного технічного університету (нині Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського») завідувачем кафедри експериментальної та загальної фізики.

 У 2000 році Юрій Іванович був призначений начальником департаменту Міністерства освіти і науки України.З 2001 року професор почав працювати заступником директора Інституту магнетизму Національної академії наук України та Міністерства освіти і науки України (нині Інститут магнетизму імені В. Г. Бар’яхтара Національної академії наук України).

З 2003 до 2015 року він – заступник директора з наукової роботи. 

А з 2016 року Ю. І. Горобець очолив цей заклад та почав працювати завідувачем кафедри загальної та експериментальної фізики фізико-математичного факультету в Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». 

Упродовж 2016–2021 рр. професор був директором Інституту магнетизму імені В. Г. Бар’яхтара Національної академії наук України.

Помер Юрій Іванович 1 березня 2021 року у Києві.

Вчений – лауреат премії імені С. І. Пекаря Національної академії наук України за цикл праць «Фазові перетворення і неоднорідні структури у впорядкованих системах», яку було виконано у співавторстві, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, нагороджений орденами «За заслуги» ІІ і ІІІ ступенів.

Своїм особистим творчим доробком Юрій Іванович Горобець збагатив світову і вітчизняну науку в галузі фізики магнітних явищ і магнітних фазових перетворень. Він дослідив чимало магнітних систем різної просторової розмірності та встановив відмінності їхніх властивостей. Разом зі своїм вчителем – академіком НАН України Віктором Григоровичем Бар’яхтаром вивчав різноманітні нелінійні збудження у феро- і антиферомагнетиках, встановив особливості формування в них доменних структур. Багато результатів Ю. І. Горобця в останні роки стосувалися дослідження впливу магнітного поля на низку життєво важливих процесів.

Напрям наукової діяльності професора – фундаментальні та прикладні проблеми мезо- та нановимірних кристалічних магнітних структур, зокрема дослідження спінових хвиль і магнітних тривимірних солітонів та скірміонів у феро- та антиферомагнетиках, дослідження магнітних властивостей біогенних магнітних наночастинок тощо. 

В інституті магнетизму імені В. Г. Бар’яхтара Національної академії наук України Ю. І. Горобець заснував наукову школу в галузі фізики тонких магнітни.

Юрій Іванович є автором понад 300 наукових праць, зокрема 4 монографій та 4 навчальних посібників з проблем вивчення магнітостатичних хвиль у багатошарових плівках, властивостей керамічних високотемпературних надпровідників, плівок надпровідників та доменних структур у них. Він підготував кілька докторів та понад 20 кандидатів наук.

До відомих праць вченого належать: «Циліндричні магнітні домени та їх ґрати» (1988), Вступ до фізики фрактальних структур» (2000) та ін.

Окрім науково-педагогічної діяльності Юрій Горобець виконував широке коло громадських доручень. Зокрема, був головою науково-експертної секції Міністерства освіти і науки України «Загальна фізика», заступником голови спеціалізованої ради із захисту дисертацій при Інституті магнетизму Національної академії наук України та Міністерстві освіти і науки України, членом Державної комісії України єдиного часу.