Карпенко Катерина Кіндратівна

               Карпенко Катерина Кіндратівна (21 червня 1938) – українська біологиня, ботанік, міколог, екологиня, кандидатка біологічних наук, Відмінник освіти України.

Народилася у с. Хоружівка Недригайлiвського району Сумської області.

У 1955 році зі срібною медаллю закінчила Хоружівську середню школу. 

У 1955–1956 рр. працювала лаборанткою та керівницею художньої самодіяльності. 

У 1956 році К. Карпенко вступила на природничий факультет Сумського державного педагогічного інституту (нині університет), який закінчила у 1961 році та одержала диплом з відзнакою з присвоєнням кваліфікації вчительки біології, хімії та основ сільськогосподарського виробництва.

Після закінчення закладу вищої освіти Катерина Карпенко працювала за призначенням вчителькою біології та хімії в Гринцевській восьмирічній школі Лебединського району Сумської області. 

Упродовж 1962–1965 рр. К. Карпенко працювала старшою лаборанткою кафедри ботаніки Сумського державного педагогічного інституту, з 1965 року – асистенткою цієї кафедри, з 1985 року – старшою викладачкою, а з 1991 року – доценткою.

У результаті проведених багаторічних досліджень під керівництвом видатного міколога, докторки біологічних наук, професорки Марії Яківни Зерової у 1998 році Катерина Кіндратівна Карпенко захистила кандидатську дисертацію в Інституті ботаніки імені М. Г. Холодного АН УРСР з теми «Пластинчасті та трубчасті шапкові гриби (порядки Boletales, Russulales, Entolomatales, Tricholomatales, Amanitales, Agaricales) північного сходу Лівобережної України» та здобула науковий ступінь кандидатки біологічних наук. Отримані під час виконання дисертаційної роботи знання і досвід дозволили Катерині Кіндратівні значно розширити коло своїх наукових інтересів у напрямку дослідження рідного краю у природоохоронному напрямку. 

 Як наукова співробітниця Катерина Карпенко брала участь у інших наукових темах, що виконувалися, як і попередні, на замовлення Держуправління екології та природних ресурсів у Сумської області, зокрема «Вивчення біорізноманіття ботанічних заказників «Борозенківський», «Хмелівський», гідрологічних заказників «Галине болото», «Бобрицький», «Миколаївський», «Верхньосульський-2», «Перелісківський», «Вивчення біорізноманіття басейну р. Івотка на Сумщині», у проведенні державного кадастру природно-заповідного фонду Сумської області.

Катерина Кіндратівна Карпенко багато років присвятила громадській роботі. Вона була членкинею ради Обласної організації охорони природи, керівницею секції охорони рослинного світу, брала активну участь в роботі народного університету «Природа» в м. Суми, була деканкою факультету лікарських рослин.

З 2001 року К. Карпенко була головою підкомісії ботаніки Міжвідомчої регіональної комісії з ведення списків рослин і тварин, що підлягають охороні на території Сумської області.

Протягом 2003–2006 рр., разом із біологами Сумського державного педуніверситету та Сумського національного аграрного університету, К. К. Карпенко брала участь у наукових дослідженнях, організованих і фінансованих науково-виробничим центром Сумської області «ЕКОС».

У 2014 році Катерина Кіндратівна звільнилася з СумДПУ імені А. С. Макаренка.

За успішну наукову й навчальну працю К. К. Карпенко нагороджувалася: грамотами обласної організації охорони природи; грамотою Міністерства освіти і науки України; дипломом переможця номінації «Кращий науковий керівник колективної наукової теми СумДПУ імені А. С. Макаренка»; знаком Міністерства освіти і науки України «Відмінник освіти України». У 2002 році за успішну безперервну наукову діяльність протягом 30 років отримала номінації: «Жінка року – 2002» в Американському Біографічному Інституті, у 2003 році – «Ділова та професійна жінка», «Жінка року – 2005» та інші. 

Працюючи в Сумському державному педагогічному інституті Катерина Кіндратівна проводила лабораторні заняття з ботаніки, мікробіології, методики викладання біології, екології, охорони природи. У своїй навчальній роботі використовувала краєзнавчий матеріал, проводила практичні заняття безпосередньо на природі (селище Сад, Мамаївщина, Баранівка та ін.), інформувала студентів і викладачів про найновіші здобутки у вивченні природи Сумщини, залучала студентів до вивчення природи рідного краю.

Усвідомлюючи важливість екологічного виховання студентів, К. Карпенко доносила до студентів те, що екологічна освіта – основа для виховання і формування людини. Її ідеї перегукуються з думкою видатного педагога В. О. Сухомлинського.

Під керівництвом Катерини Кіндратівни Карпенко захищено багато магістерськіх та студентських дипломних робіт з ботаніки, мікології, та екології.

Багаторічні дослідження К. Карпенко на території Сумської області й сусідніх областей, починаючи з 1971 року, дозволили зібрати багату наукову базу про гриби (макроміцети), флору і рослинність рідного краю, які знайшли своє відображення в багатьох публікаціях, значна частина яких написана у співавторстві, в тому числі й зі студентами Сумського педінституту, його випускниками, що стали аспірантами Інституту ботаніки імені М. Г. Холодного НАН України. Дослідницею було виявлено і охарактеризовано 425 видів (433 види та різновидності) шапинкових грибів, із них – 369 уперше наводились з цього регіону, 32 види та 1 різновидність – уперше на території України.

Результатом наукових досліджень стало написання наукових характеристик досліджених заповідних територій і створення низки нових заповідних об’єктів місцевого значення. Серед них – заказники «Сурмачівський» (2003), «Громадська дума», «Дубинський» (2004), «Джерельні розсипи» (2005) та інші.

Катерина Карпенко – автор понад 100 публікацій. Її статті надруковані в багатьох журналах та матеріалах міжнародних, всеукраїнських і місцевих науково-практичних конференцій з проблем екології, охорони природи, краєзнавчих конференцій, місцевих виданнях. Серед них можна виділити такі монографії: «Макроміцети заповідних територій Сумської області» (написана в співавторстві) та «Гриби та грибоподібні організми національного природного парку «Деснянсько-Старогутський».