Кубицький В’ячеслав Антонович

          Кубицький В’ячеслав Антонович (19 квітня 1924 – 17 жовтня 2008) – український вчений-фізик, педагог-новатор, доцент (1986), кандидат педагогічних наук (1976), заслужений працівник народної освіти України (1994). Учасник 2-ї світової війни.

Народився у м. Львові (місто входило до складу Польської республіки) у родині поляків-службовців.

У 1931 році В’ячеслав пішов до першого класу Львівської середньої школи.

Другу світову війну він зустрів 15-річним підлітком. Незадовго до німецького вторгнення закінчив 9-й клас.

З липня 1941 по лютий 1944 року він перебував на території тимчасово окупованою нацистською Німеччиною.

1944 року В’ячеслав Кубицький був мобілізований до лав Радянської армії. Воював у складі 2-го Українського фронту, брав участь у бойових діях на території Румунії, Угорщини, Австрії, Чехії та Словаччини. В армії був автоматником, шофером, начальником силової електростанції. 

У 1949 році він екстерном закінчив Глухівський технікум механізації та електрифікації сільського господарства за спеціальністю технік-електрик.

1951 року В. Кубицький вступив на заочне відділення фізико-математичного факультету Глухівського учительського інституту (нині Глухівський національний педагогічний університет імені О. Довженка), закінчивши його за спеціальністю «Викладач фізики та математики». 

Після завершення надстрокової служби та демобілізації у травні 1952 року В’ячеслав Антонович розпочав свою педагогічну діяльність учителем фізики в середній школі №1 селища Дружба Ямпільського району на Сумщині.

Протягом 1953–1956 рр. він поєднував вчительську працю із заочним навчанням у Київському педагогічному інституті імені М. Горького (нині Український державний університет імені Михайла Драгоманова), який закінчив за спеціальністю «Фізика» з присвоєнням кваліфікації викладача фізики та математики та званням вчителя середньої школи. 

1972 року В’ячеслав Кубицький отримав премію на Всесоюзному конкурсі за найкращі навчально-наочні прилади та навчальне обладнання з фізики із серії простих приладів, доступних для самостійного виготовлення шкільними вчителями для фізичного кабінету: набір керамічних магнітів (поліпшення промислового приладу), набір мікродвигунів, електронний метроном (для лабораторних робіт), прилад для визначення прискорення вільного падіння. 

У 1973 році В’ячеслав Антонович переїхав до Глухова, де працював викладачем кафедри фізики та електротехніки Глухівського державного педагогічного інституту (нині Національний педагогічний університет імені О. Довженка). 

Цього ж року він вступив до річної аспірантури НДІ змісту і методів навчання АПН, де працював над дисертацією на тему: «Шляхи підвищення ефективності лабораторного експерименту з фізики у 8–10 класах».

З 1974 року В. Кубицький був призначений старшим викладачем предметно-методичної комісії фізики і загальнотехнічних дисциплін Глухівського державного педагогічного інституту. За сумісництвом також працював молодшим науковим співробітником НДС інституту.

 1976 року Кубицький захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук в НДІ змісту і методів навчання Академії педагогічних наук СРСР у Москві і перейшов на посаду доцента кафедри фізики і загально-технічних дисциплін у Москві та паралельно викладав курс фізики у старших класах середніх шкіл № 1 та № 3 м. Глухів.

У 1986 року В’ячеславу Кубицькому було присвоєно вчене звання доцента кафедри фізики та електротехніки. 

1987 року В. Кубицький одержав авторське свідоцтво на винахід «Прилад для визначення вологості повітря».

Із січня 1988 року по вересень 1991 рік та у 1996 році Кубицький обіймав посаду завідувача кафедри фізико-математичних дисциплін Глухівського педінституту. 

За відмінну роботу та активну участь у педагогічній та суспільній роботі В. А. Кубицький нагороджений багатьма нагородами: Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР, Почесними грамотами Міністерства освіти СРСР, грамотами Міністерства освіти УРСР; медаллю «За трудову доблесть» (1970); знаком «Відмінник народної освіти»; почесним званням «Заслужений працівник народної освіти України»(1995) та ін.

Звільнився В’ячеслав Кубицький з Глухівського державного педагогічного інституту з 1 вересня 2000 року у зв’язку з виходом на пенсію, але й далі до самої смерті продовжував працювати вчителем фізики у Глухівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 2. 

Помер В’ячеслав Антонович 17 жовтня 2008 року у м. Глухові, похований на Веригинському кладовищі. 

Двадцятирічний період педагогічної діяльності В’ячеслава Антоновича виявився дуже плідним. Він активно працював над проблемою вдосконалення ефективності шкільного фізичного експерименту.         

Вчитель-новатор став автором декількох шкільних приладів, зокрема, для вимірювання прискорення вільного падіння та керамічних кільцевих магнітів, також набору саморобних приладів з теми «Будова атому та атомного ядра», набору керамічних кільцевих магнітів. 

Як раціоналізатор В. Кубицький став переможцем конкурсу на кращі прилади по темі «Будова атому та атомного ядра». Завдяки цьому він став відомим на всесоюзному рівні - його камеру для спостереження альфа-частинок рекомендували до використання. За підтримки ради з раціоналізації та винахідництва при Міністерстві освіти РСФСР камеру почали виробляти в Головнавтехпромі для всіх шкіл країни.

У Глухівському державному педагогічному інституті В’ячеслав Антонович викладав курс лекцій із загальної фізики, електротехніки, з методики викладання електротехніки, а також лабораторні заняття з фізики та електротехніки. На лекціях постійно використовував демонстраційний експеримент й технічні засоби навчання. Протягом роботи в університеті він працював над удосконаленням методики викладання фізики в інституті та середній школі, розробив ряд нових варіантів лабораторних робіт, курс лекцій з методики викладання фізики, лабораторні роботи з методики викладання фізичного експеременту. 

Одночасно з педагогічно-науковою роботою в інституті, В. А. Кубицький працював вчителем фізики у глухівських школах, де проводив відкриті уроки для вчителів фізики та студентів. 

Вченим було написано та опублікувано 15 наукових статей у відомому фаховому журналі «Фізика в школі», а також статті у збірниках наукових праць та інших виданнях. За завданням редакції журналу він прорецензував понад 150 статей з фізичного експерименту та застосування ЕОМ у школі. Також підготував для друку цикл статей щодо застосування програмованого мікрокалькулятора у викладанні фізики. 

 В. Кубицьким було видано близько 30 методичних посібників із виконання лабораторних робіт:«Практикум з фізики в середній школі» (1973), «Сучасний урок з фізики в школі» (1983), «Сучасна фізика в середній школі» та ін.  Він розробив програму з курсу «Загальна елек­тротехніка». 

             В’ячеслав Антонович постійно виступав на Всесозних конференціях та семінарах. Роботи його студентів щороку представлялися на студентських наукових конференціях та республіканських конкурсах. Усі роботи, виконані його студентами, використовуються у навчальному процесі й досі.