Курок Олександр Іванович

Курок Олександр Іванович (13 червня 1955) – український педагог, ректор Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка (з 2000), доктор історичних наук, кандидат педагогічних наук, професор. Заслужений працівник народної освіти України (1999).

Народився в с. Мутин Кролевецького району Сумської області (нині Конотопський район) Сумської області в родині Івана Васильовича та Софії Олександрівни Курків.   

1962–1970 рр. – період навчання у Мутинській середній школі.

Упродовж 1970–1974 рр. Олександр Курок навчався у Антрацитівському ПТУ № 68 Ворошиловградської області.

У 1974 році його призвали до армії у ракетні війська.

1976 року 21-річний О. Курок був зарахований слухачем підготовчого відділення Чернігівського державного педагогічного інституту імені Т. Г. Шевченка (нині Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка). 

Протягом 1977–1981 рр. він навчався на факультеті фізичного виховання Чернігівського педагогічного інституту
 імені Т. Г. Шевченка. 

У 1987 році науковець здобув ще одну вищу освіту, завершивши навчання у Чернігівському державному педагогічному інституті імені Т. Г. Шевченка за спеціальністю «Історія» з присвоєнням кваліфікації «Учитель історії та суспільствознавства».

З 1981 року за направленням міністерства освіти УРСР молодий спеціаліст розпочав педагогічну діяльність у Глухівському державному педагогічному інституті імені С. М. Сергєєва-Ценського (нині Глухівський національний педагогічний університеті імені Олександра Довженка), переїхавши з родиною до Глухова. Також одночасно Олександр Курок був лідером глухівської футбольної команди, яка на той час успішно виступала в першій групі обласного чемпіонату Сумщини та надійно грав у захисті глухівського клубу.

Упродовж 1987–1990 рр. він працював на посаді завідувача кафедри фізичного виховання.

З 1990 до 1993 року Олександр Іванович займав посаду стажера-дослідника Глухівського державного педагогічного інституту імені С. М. Сергєєва-Ценського.

Протягом 1993–1995 рр. він знову працював завідувачем кафедри фізичного виховання.  

У 1994 році 38-річний науковець захистив дисертацію за рішенням спеціалізованої вченої ради Харківського державного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди та йому було присуджено науковий ступінь кандидата педагогічних наук.

1995 року О. І. Курок обійняв посаду доцента кафедри фізичного виховання.

З червня 1995 року він був призначений на посаду декана відновленого факультету дошкільного виховання Глухівського державного педагогічного інституту.

У 1996 році Олександру Івановичу Курку було присвоєно вчене звання доцента кафедри психології і дошкільної педагогіки.

З 1999 року науковець був переведений з посади доцента кафедри дошкільної педагогіки на посаду проректора з соціально-економічних питань Глухівського державного педінституту. 

2000 року О. Курок був призначений виконувачем обов’язки ректора Глухівського державного педагогічного інституту імені С. М. Сергєєва-Ценського.

А з 1 червня 2000 року 44-річного Олександра Курка було призначено на посаду ректора Глухівського державного педагогічного інституту імені С. М. Сергєєва-Ценського. 

У 2002 році рішенням Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України 
О. Курку було присвоєно вчене звання професора кафедри дошкільної педагогіки та в цей час він був обраний депутатом Сумської обласної ради.

Від 22 квітня 2011 року рішенням спеціалізованої вченої ради Державного вищого навчального закладу «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» (нині університет імені Григорія Сковороди в Переяславі) на підставі прилюдного захисту дисертації Курку Олександру Івановичу було присуджено науковий ступінь доктора історичних наук зі спеціальності «Історія науки і техніки».

За багаторічну сумлінну працю, плідну науково-педагогічну діяльність О. І. Курок  нагороджений орденом «Знак пошани» (1981) нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України (2003), Почесною грамотою Міністерства освіти і науки України (2004), нагрудним знаком «Петро Могила» (2005), орденом «За заслуги ІІІ ступеня» (2009) тощо.

Професор О. І. Курок зробив значний внесок у розвиток вищої освіти і науки України. 

Життєпис відомого українського освітянина вже понад чверть століття нерозривно пов’язаний з розвитком та управлінням Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка. Вже під час першого навчального року на посаді викладача педагогічного інституту в Глухові проявилися організаторські та професійні здібності Олександра Івановича. При ньому згідно з Указом Президента України від 1 жовтня 2009 року заклад набув статусу національного університету. Інститут перетворився з суто педагогічного на заклад вищої освіти, що готує майбутніх педагогів не лише за ОС «Бакалавр» та «Магістр», а й науково-педагогічними кадрами найвищої кваліфікації в 6 аспірантурах, докторантурі, конкуруючи з іншими закладами вищої освіти.

Значні зусилля ректора та його професійної команди були спрямовані на покращення матеріальної бази Глухівського університету. Було ліцензовано за ІV рівнем п’ять спеціальностей (дошкільне виховання, початкове навчання, фізика, біологія, українська мова), а за ІІІ рівнем нові спеціальності (англійська мова, практична психологія). Проводилась робота з комп’ютеризації освітнього процесу в університеті.

За ініціативи ректора О. І. Курка активізувалася міжнародна співпраця університету з установами Німеччини, Польщі. Було створено центр міжнародного співробітництва. Ректор став ініціатором численних поїздок представників адміністрації та викладачі до закладів вищої освіти Туреччини за програмами стажування та викладання. Натомість студенти і викладачі закладів-партнерів Туреччини перебували в Глухівському університеті з аналогічною метою. Також в університеті за підтримки О. Курка було реалізовано міжнародний українсько-ізраїльський проєкт на тему «Збереження культурної спадщини єврейського кладовища в Глухові Сумської області як єдиного єврейського некрополя на сході України засобами цифрової гуманітаристики». 

Крім активної та, найголовніше, ефективної та плідної управлінської діяльності на чолі закладу вищої освіти Олександр Іванович також не менш якісно працював як науковець. За його підтримки активізувалася наукова робота всього університету.  В університеті було відкрито безперервну аспірантуру.

Олександр Іванович – автор понад 50 наукових праць, основними з яких є: посібник «Фізичне виховання дітей у дошкільному закладі» (з грифом МОН) (2001), посібник «Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку» (з грифом МОН) (2004), Історія педагогіки в особах (з грифом МОН) (2005) та ін.