Лосенко Антон Павлович

          Лосенко Антон Павлович (10 серпня 1737 – 4 грудня 1773) – український живописець, педагог і культурний діяч, академік та професор Петербурзької  Академії мистецтв. Основоположник українського історичного живопису.

Народився в місті Глухів Чернігівської губернії в заможній селянській родині  армійського підрядчика.

У 1744 році Антон Лосенко був направлений до Придворної співацької капели. 

1753 року після втрати голосу його віддали навчатися до художника Івана Аргунова (художник-кріпак графа Шереметьєва), який розгледів у хлопця природний дар та мистецькі здібності. П’ять з половиною років провів Антон у майстернях живописця, де отримав ґрунтовну художню освіту. 

У 1758 році А. Лосенка прийняли до Імператорської академії мистецтв як підмайстра допогати викладачам під протекцією графа Івана Шувалова – президента академії. Він навчався в класі французьких художників Луї-Жозефа Ле Лоррена та Жана-Луї Девельї.

За два роки молодий художник написав портрети президента Петербузької Академії мистецтв графа І. Шувалова, поета А. Сумарокова. Ці роботи дуже сподобалися комісії й його відправили вдосконалювати майстерність до Франції. 

1760 року він отримав відрядження у Париж до відомого педагога Жана Рету (представника пізнього французького академізму). 

У 1762 році художник повернувся до Санкт-Петербурга, де написав портрети великого князя Павла Петровича («Портрет Великого князя Павла Петровича в дитинстві»), засновника першого російського публічного театру Федора Волкова і актора Якова Шумського.

Упродовж 1763–1765 рр. Антон Павлович знову навчався в Парижі у майстерні історичного живопису Жозефа-Марі Вієна. 

 З 1765 до 1768 року А. Лосенко перебував в Італії та вивчав методику роботи з учнями, яка розроблена Болонською академією.

Після повернення до Петербургу у 1769 році він виставив свої роботи в Академії мистецтв. Ці картини стали яскравим свідченням успіхів його живопису. Після виставки Лосенку запропонували написати картину на здобуття звання академіка історичного живопису. Художник створив полотно «Володимир і Рогніда».Представлена картина була високо оцінена радою академії, яка визнала Лосенка як художника видатного таланту та обрала його академіком і дарувала звання професора.

У 1772 роцівидатний художник став професором і директором Петербурзької Академії мистецтв. 

За майстерність Французька академія нагородила Лосенка трьома срібними медалями.

1773 року Антон Павлович почав тяжко хворіти й невдовзі помер від водянки в Санкт-Петербурзі та похований на Смоленському цвинтарі.

Антон Павлович Лосенко був першим великим історичним живописцем, блискучим рисувальником і портретистом. Він – засновник художньої педагогіки, вихователь плеяди чудових майстрів живопису, академік та професор Петербурзької Академії мистецтв. 

Ще в юному віці у майстра виробилися певні педагогічні риси осмислення законів сприйняття прекрасного, методів засвоєння навколишнього світу.

Перші його художні твори – портрети графа Шувалова, поета Сумарокова та ін. створили його належний авторитет у придворних колах як справжнього творця. Це відкрило живописцю дорогу до європейської освіти.

Антон Лосенко поступово опанував європейську школу мистецтв. Він засвоїв техніки вдосконалення малюнка, вивчив методику роботи з учнями, яка була розроблена Болонською академією.

Результатом навчання в Європі стали роботи: «Чудовий лов риби» (пізніше цю картину імператриця Катерина II власноруч вибрала для колекції Ермітажу), «Венера і Одоніс», «Апостол Андрій Первозванний», «Авраам приносить у жертву свого сина Ісаака».

Його власна методика полягала в тому, що він надавав перевагу натуральному, а не ідеальному в мистецтві. Живописець прагнув до того, щоб образ людини виявляв реальний зміст та розкривав внутрішній світ.

Після повернення з навчання Антон Павлович став одним із перших вітчизняних художників, уведених до викладацького складу Академії мистецтв. Педагог поєднував своє новаторство з традиційними методами навчання. Він не тільки теоретично навчав студентів, але й наочно показував техніку виконання.

Художник створив сотні навчальних і методичних робіт, якими користувались студенти. Як теоретичний навчальний підручник понад сто років використовувався в Академії мистецтв перший його посібник з художньої анатомії під назвою «Пояснення короткої пропорції людини», заснованої на перевіреному дослідженні різних пропорцій древніх статуй. Ця унікальна праця мала анатомічні таблиці та пояснювальні тексти.

Ніби завершуючи свою мистецьку життєву програму, А. Лосенко виконав останню свою картину «Прощання Гектора з Андромахою». Це полотно відображає просвітницьку спрямованість статуту Академії.

Свої картини художник підписував лаконічно – «Лосенко з України».

Посада директора Академії лягла тягарем на плечі художника. Йому доводилося щодня по кільканадцять годин проводити в класах, навчаючи молодь. Це обтяжувало та не залишало часу для найголовнішого – писати картини. Окрім того ця посада мимоволі затягувала митця у вир академічних та придворних інтриг.

 Експозиція й малюнки А. Лосенка використовувалися протягом тривалого часу в Академії, а потім і в училищі живопису та скульптури. Його педагогічна діяльність та його методичні роботи істотно вплинули на розвиток художньої освіти.