Манько Михайло Олександрович

Манько Михайло Олександрович (18 вересня 1948 року) – український педагог, історик, громадський діяч, краєзнавець.

Народився в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області.

У 1957 році разом з бабусею хлопець переїхав до с. Межиріч Сумської області.

Навчаючись у середній школі, він захопився краєзнавством, а у 5 класі організував краєзнавчу пошукову групу «Зірка». 

Упродовж 1966–1967 рр. Михайло Манько навчався у Маловорожбянському сільськогосподарському професійно-технічному училищі та був керівником молодіжної пошукової краєзнавчої групи. 

З червня 1967 року він став комісаром краєзнавчого походу «Слідами героїв, слідами батьків», в якому пошуковці представляли Сумщину на всесоюзному конкурсі.

Після закінчення училища Михайло Олександрович працював трактористом у межирічському колгоспі «Червона Україна».

У 1968 році він переїхав до міста Суми та працював на різних підприємствах. 

1982 року М. Манько втупив до Сумського педагогічного інституту (нині університет) імені А. С. Макаренка на історичний факультет. 

У 1982 році він працював головою Сумського обласного історико-краєзнавчого товариства «Спадщина».

З 1987 року Михайло Олександрович працював вчителем історії у сумських середніх школах № 8 та № 7. 

1989 року він почав працювати старшим викладачем історії України кафедри історії СРСР Сумського державного педагогічного інституту (нині університет). 

У 1990 році він став членом правління Всеукраїнської спілки краєзнавців (нині Національна спілка краєзнавців України).

Протягом 1990–1994 рр. М. Манько був депутатом Сумської обласної ради, до того ж, він отримав членство у Всеукраїнському товаристві «Просвіта» імені Тараса Шевченка та Сумському козацькому товаристві.Упродовж 2010–2012 рр. він – завідувач музею історії Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка.

За волю, мужність та особистий внесок у розбудову України та українського козацтва історик удостоєний ордена Івана Богуна (2008); за особливий внесок у боротьбу за незалежність України та з нагоди 20-ї річниці Народного Руху України за Перебудову відзначений Подякою Президента України (2009); за заслуги з відродження духовності в Україні та утвердження Помісної Української Православної Церкви нагороджений орденом Архистратига Михаїла (2011) і святих Кирила та Мефодія (2014); нагороджений Почесною відзнакою Сумської міської ради «За заслуги перед містом» ІІІ, ІІ та І ступенів (2008, 2009, 2014 рр.) та медаллю Православної Церкви України «Хрест Свободи» т(2023).

М. О. Манько все своє свідоме життя займався історією та краєзнавством, працював вчителем історії в сумських школах, викладачем історії в університеті, друкувався в сумських газетах і видав десяток краєзнавчих книг.

Він 40 років вивчав історію Сум та відомих діячів, корінних жителів обласного центру.

Протягом багатьох років М. О. Манько збирав матеріали для своїх майбутніх публікацій. Його особиста бібліотека налічує понад 20 тисяч книг, 5 тисяч архівних документів, він зробив близько 5 тисяч фоторепродукцій та описів з приватних колекцій. 

Як справжній архівіст він має «паспорти» на 50 тисяч цікавих родів сум’ян. Так, історик знайшов і дослідив родинні документи сучасників та нащадків Раєвських-Смирнових і Архангельських-Лащенків та ввів частину із них у науковий обіг у своїй книзі «Дигести епістолярію з архіву М. Ф. Раєвського.

У виданні М. О. Манька «Суми і сумчани у документах сучасників» є чимало матеріалів з історії виникнення Сум, про становлення освіти і культури в місті, розвиток кіно, книгодрукування, преси, торгівлі. Автор зосереджує головну увагу на ролі сумчан у розвитку економіки, культури та добробуту. У дослідженні вперше використано велику кількість недрукованих, невідомих краєзнавчих документів, фотодокументів та зібраних автором спогадів сумських старожилів. Книга може бути використана як посібник із краєзнавства викладачами та студентами історичних і філологічних факультетів вищих навчальних закладів на території Сумської області, водночас вона адресована всім тим читачам, які цікавляться історією, краєзнавством та літературою. Багато уваги науковець приділяє дослідженню історії своєї «малої батьківщини» – давнього слобожанського козацького села Межиріч – та його жителів.

Нова книга М. Манька «Межиріцький православний календар» (2019) має присвяту бабусі, адже автор рано зрозумів краєзнавчу та етнографічну цінність її розповідей і почав з дитинства їх занотовувати. За його словами цю книгу він почав писати з 9-и років і продовжував досліджувати цю тему все своє життя. На основі зібраних протягом багатьох десятиліть архівних та історико-краєзнавчих матеріалів та спогадів земляків М.Манько в цій книзі описує історію свого рідного села Межирічі Лебединського району Сумської області, історію вірувань селян та історію сільської православної церкви, починаючи з далекого 1643 року. 

Михайло Манько підтримує зв'язки з нащадками багатьох уродженців Сумщини, які мешкають нині у різних куточках світу, листується з ними, обмінюється документами і матеріалами, що стають у нагоді при написанні нових краєзнавчих розвідок.

Ряд публікацій науковець присвятив історії національних громад Сумщини: азербайджанської, вірменської, грецької, польської тощо.

Він був керівником обласної делегації на святкуванні 500-річчя українського козацтва в Запорозькій Січі, організатором перших свят пам'яті останнього кошового отамана Запорозької Січі П. Калнишевського та 350-річчя козацького села Межиріч.