Марковський Євген Михайлович

          Марковський Євген Михайлович (19 грудня 1893 – 11 серпня 1983) – учитель, науковий співробітник, літературознавець. лексиколог, лексикограф, історик української мови (мова інтермедій XVIII–XVIII ст.) та літератури (шкілька драма, інтермедія), театрознавець, фольклорист (народний театр, зокрема вертеп). Син М. Марковського.

Народився в с. Папужинці Уманського району Київської області. У 1912 році з золотою медаллю закінчив першу Київську гімназію. 

У 1912-1917 рр. навчався на слов’яно-російському відділенні історико-філологічного факультету Київського університету Святого Володимира (нині Київський Національний університет імені Тараса Шевченка). У 1922 році завершував навчання у Вищому інституті народної освіти на факультеті професійної освіти, здобув ступінь кандидата філологічних наук.

Марковський Євген Михайлович володів англійською, болгарською, грецькою, латинською, німецькою, польською, французькою мовами. У колі його наукових інтересів  були історія української мови, слов’янознавства, історія грецької і римської літератури, слов'яно-руської палеографії, західно-європейська література (зокрема, болгарська, польська, сербська, чеська). Темою дослідження були українське й руське письменство. Працював над темами «Про походження української мови», поема «Полтава» О. Пушкіна, «Українська народна драма», «Руська вертепна драма», виступав з доповідями «30 років радянської фольклористики на Україні». 

Євген Марковський брав участь у наукових зібраннях при АН України та Всесоюзній науковій конференції в Москві з питань фольклору періоду Великої Вітчизняної війни. Разом зі студентами збирав усну народну творчість на Сумщині (у Сумському, Білопільському районах). 

Від 1956 року – на пенсії. Виступав у журналах та газетах з питань культури сучасної української мови.

Помер 11 серпня 1983 року у Сумах.

З 1920 року працював у школах учителем української та російської мови, науковим співробітником Комісії зі складання словника живої української мови. 

У Києві був вихователем і вчителем у першій трудовій школі та дитячому будинку ім. III-го Інтернаціоналу. 

Очолював кафедру української мови Київського інституту народного господарства (1921-1926), завідував відділом комплектування та був ученим секретарем бібліотеки ВУАН (працював під керівництвом відомого вченого академіка Агатангела Кримського)

У 1933-1941 рр. – коректор науково-технічного видавництва, викладач української мови і літератури на робітничому факультеті Київського медичного інституту, завідувач редакції української мови і літератури (та редактор-спеціаліст з української і російської мови) навчально-педагогічного видавництва «Радянська школа», старший викладач кафедри української мови Київського педінституту, старший науковий співробітник Інституту мовознавства АН УРСР.

Після визволення території України від німецько-фашистських загарбників працював на посадах директора та завпеда Староушицької школи Чернігівської області.

 У 1945-1948 рр. – старший викладач кафедри української мови Чернівецького державного університету, читав курси української мови та фольклору.

 У 1948-1956 рр. працював у Сумському педагогічному інституті - виконував обов’язки завідувача кафедри української мови, читав курси сучасної української мови, методики викладання української мови, вступу до мовознавства.

Є. М. Марковський - автор книги «Український вертеп» (1929, видання АН УРСР), наукових праць “Українська народна драма” (розділ з підручника українського фольклору для вищих навчальних закладів, написаний на замовлення Інституту фольклору), «Тлумачного словника іншомовних слів української мови» (на замовлення Інституту мовознавства АН України), «Збірника вправ з орфографії для середньої школи» (на замовлення видавництва «Радянська школа», «Підручника з української мови» для 5-6 класів середньої школи та ін.