Мінаков Микола Пилипович

        Мінаков Микола Пилипович (08 грудня 1914 – 2006) –  український педагог, філолог, літературознавець, автор мариністичних досліджень, член Національної спілки журналістів України, керівник літературної студії «Орфей».

Народився у м. Суми в сім'ї наймита, який працював підмайстром у сумській чоботарській майстерні. У дитинстві виховувався у батьковій родині в с. Новоіванівка Курської області. 

В 1924 році сім'я повернулася до м. Суми, де батько завідував майстернею з пошиву та ремонту взуття для працівників міліції.

У 1931 році Микола закінчив семирічку (Сумська школа № 2), потім навчався в училищі ФЗН імені Фрунзе та в дорожно-будівельному технікумі, який не закінчив за станом здоров'я. 

Микола Мінаков вступив на робітничий факультет при Сумському педінституті, а після його закінчення   –  на літературний факультет цього ж самого навчального закладу, де й навчався до переведення факультету до Харкова. 

У 1937 році він закінчив Харківський педагогічний інститут з відзнакою. 

У 1938–1941 рр. Микола Пилипович навчався в аспірантурі при Харківському педінституті і за сумісництвом викладав російську літературу в Харківському інституті іноземних мов.

У складні воєнні роки йому не вдалося знайти роботу за фахом, тому працював у редакції  газети в м. Акмолінськ до кінця війни.

Микола Пилипович вчителював у Вінниці, був викладачем у Сумському  артучилищі, вчителем російської мови і літератури в Сумській школі №2.

Після закінчення війни з 1946 року М. П. Мінаков почав працювати в Сумському державному педагогічному інституті.

3 1950 року Микола Пилипович очолював обласне літературне об'єднання, керував міською та інститутською літературними студіями, разом зі студентами випускав інститутську стіннівку «Радянський педагог». 

          Помер Микола Пилипович у 2006 році у Сумах. Похований на Центральному міському (Петропавлівському) кладовищі.

М. П. Мінаков працював на філологічних кафедрах (російської літератури, зарубіжної літератури, української мови) Сумського державного педагогічного інституту. Він читав курси: вступ до літературознавства, історія античної літератури, історія літератури середніх віків, історія літератури епохи Відродження, XVII століття, історія зарубіжної літератури XIX століття. 

Досліджував тему: «Л. Соболєв – флагман радянської мариністської літератури». В аспекті цієї проблеми опублікував тези «Флотська тема в радянській літературі», а також статті-рецензії «Оптимістична трагедія» В. Вишневського та «Океан» А. Штейна. У місцевій пресі подав статті про творчість П. Ключини та О. Полажченка (альманах «Світанок»). 

Йому належать дослідження: «Проблема методу і періодизації в зарубіжній літературі XIX ст.», «Художній метод роману Байрона "Дон Жуан"», основні положення якого автор розкрив у виступі на Всесоюзній міжвузівській конференції в м. Рига (1969). У центрі його наукового дослідження була тема «Снігуронька» О. Островського у літературному процесі XIX  – поч. XX ст.», з якою він виступив перед учнями Лебединського педучилища. 

Особливо велика заслуга Миколи Пилиповича Мінакова у вихованні молодих літературних талантів.

У 1954 році М. П. Мінаков створив  в Сумському педагогічному інституті  літературну студію «Орфей». Саме з його ініціативи вийшло дві книжечки літстудійців «Світанок» і «Двадцятирічні». Це  – перші сумські видання, що започаткували регулярний вихід подібних альманахів Сумщини.

Із «орфеївців» вийшли талановиті лауреати різних літературних премій: Анатолій Гризун, Василь Чубур, Олександр Вертіль, Олександр Педяш, Андрій Поляков, Іван Корнющенко, Володимир Затуливітер. Саме Мінаков ставав першим і найприскіпливішим критиком творів молодих поетів, що в подальшому вплинуло на створення в області письменницької організації.