Носко Гаврило Іванович

Носко Гаврило Іванович (1902 – 1968) – викладач, доцент. Директор Сумського педагогічного інституту (1948-1955). Учасник 2-ї світової війни. Відмінник народної освіти.

Гаврило Іванович Носко народився в с. Комарівка Харківської приміської зони. 

До 1927 року працював слюсарем у Харківських вагонних майстернях. 

Упродовж 1930-1933 рр. навчався в Харківському інституті механізації та електрифікації сільського господарства, потім до 1936 року – у Київському інституті червоної професури.

Під час навчання в 1935 року партійний комітет Київського інституту виніс Гаврилі Носку догану «за допущені політичні помилки троцькістського характеру у пропагандистській роботі». Той же партійний комітет у 1936 році «догану зняв».

Із 1 вересня 1937 року Гаврило Іванович Носко був призначений директором Чернігівського учительського інституту після того, як у липні того ж року було заарештовано попереднього директора Г. А. Василенка.

Упродовж 1937-1941 рр. Гаврило Носко очолював Чернігівський учительський інститут та паралельно працював викладачем кафедри основ марксизму-ленінізму.

Наукового ступеня Г. І. Носко не мав, а вчене звання доцента отримав постановою Центральної атестаційної комісії Народного комісаріату освіти УРСР від 20 березня 1938 року.

Саме в цей час під суворим контролем партійних органів та управління вищої школи Наркомату освіти УРСР були кафедри основ марксизму-ленінізму. Протягом майже чотирирічного управління інститутом Г. І. Носка найбільше перевірок було саме цієї кафедри. 

Детально вивчалась кафедральна документація, аналізувались лекції та консультації викладачів кафедри, перевірялась організація контролю з боку директора та навчальної частини інституту. Перевірка не виявила недоліків з боку директора та навчальної частини інституту, зате вказала на численні недоліки в роботі кафедри: недостатній ідейно-теоретичний рівень лекцій з історії ВКП(б), низький теоретичний рівень підготовки викладачів та незадовільний стан науково-дослідницької роботи кафедри основ марксизму-ленінізму.

У червні 1939 року партійна організація Чернігівського учительського інституту прийняла рішення про рекомендацію на посаду завідувачем кафедри основ марксизму-ленінізму директора інституту Г. І. Носка. 

Це рішення викликало в Г. І. Носка негативну реакцію. 19 червня він надіслав листа секретарю Чернігівського обкому КП(б)У О. Федорову, у якому пояснив свою позицію. Гаврило Іванович указував, що таке рішення партійна організація прийняла за його відсутності й без його згоди. Вважаючи це рішення невірним, директор пояснив власні аргументи:

По-перше, на його думку, було порушено принцип відбору керівника кафедри. Кандидатуру завідувача мав відбирати відділ пропаганди й агітації ЦК КП(б)У за рекомендацією обкому партії. По-друге, директор інституту та його заступники за своїм статусом не можуть очолювати інші підрозділи навчального закладу, а лише можуть тимчасово виконувати обов’язки. По-третє, при значному навантаженні з управління інститутом не можна фізично приділити належної уваги роботі кафедри. Далі Гаврило Іванович аргументував власну позицію щодо іншої кандидатури на посаду керівника кафедри. 

За час керівництва Г. І. Носка у Чернігівському учительському інституті була значно підвищена матеріальна база навчального закладу. Розширений аудиторний фонд, обладнані нові кабінети та спортивний зал, введений в дію новий гуртожиток для студентів, значно розширила свої фонди бібліотека.

З початком війни 1941 року директора інституту Гаврила Івановича Носка було мобілізовано до армії, де він перебував до 1946 року.

Після демобілізації, упродовж 1946-1948 рр. працював завідувачем кафедри марксизму-ленінізму Херсонського педагогічного інституту.

6 вересня 1948 року Гаврило Іванович Носко був призначений директором Сумського педагогічного інституту замість звільненого директора інституту Д. Є. Нукалова та очолював педінститут до 20 серпня 1955 року.

Слід зазначити, що впродовж 1949-1951 рр. з різних причин (звільнення з політичних мотивів, перехід до інших навчальних закладів) із викладацького складу Сумського педагогічного інституту вибув ряд викладачів із вченими ступенями, а ряд кафедр втратили своїх керівників. Керівництво Сумського педінституту, незважаючи на неодноразові вимоги Міністерства освіти УРСР, не мало кандидатів для відрядження їх в аспірантуру, а в самому навчальному закладі було катастрофічно мало викладачів із науковими званнями та ступенями. У цьому відношенні Сумський педагогічний відставав від інших педінститутів УРСР. 

У 1953 році Сумський педагогічний інститут почав діяти у складі двох факультетів: фізико-математичного та історико-філологічного (із відділами історії, російської мови та літератури, української мови та літератури). 

В цей же час у Міністерстві освіти було підняте питання про реорганізацію ряду ВНЗ, серед котрих був і Сумський педінститут. Це викликало протести з боку дирекції та викладачів навчального закладу, оскільки означало звільнення багатьох із них.

4 грудня 1954 року директор Г. І. Носко звернувся до Міністра освіти УРСР Г. П. Пінчука із проханням при реорганізації інституту зберегти в педінституті обидва факультети зі скороченням деяких спеціальностей. Керівництво навчального закладу просило реорганізувати історико-філологічний факультет у філологічний зі збереженням відділення російської мови і літератури, української мови та літератури та закриттям відділення історії, на якому навчалося лише 100 студентів. Відповіді на цю пропозицію дирекція педінституту не отримала, натомість 12 січня 1955 року від Міністерства освіти надійшов план набору студентів на 1955/1956 навчальний рік лише на фізико-математичний факультет. Такий план набору дирекція, парторганізація та викладачі інституту сприйняли як повну ліквідацію історико-філологічного факультету і 15 січня 1955 року звернулися до Міністра освіти Г. П. Пінчука, вказуючи на недоцільність такої реорганізації навчального закладу. Тоді на історико-філологічному факультеті навчалися 350 студентів і працювали 25 викладачів, у т. ч. 2 доктори наук і 11 доцентів і кандидатів наук. Дирекція Сумського педінституту просила зберегти в навчальному закладі філологічний факультет.

Проте, у 1956 році навчальний заклад зазнав реорганізації і ліквідації історико-філологічного факультету. 

У тому ж 1956 році Г. І. Носко був направлений на роботу очолювати колгосп «За комунізм» на Сумщині, де працював до 1959 року. 

У 1959 році Гаврило Носко повернувся до Сумського державного педагогічного інституту працювати викладачем кафедри марксистсько-ленінської філософії. 

Гаврило Іванович Носко помер у 1968 році.

Удостоєний кількох нагород, зокрема медалі «За оборону Сталінграду», а також значком «Відмінник народної освіти».