Огієвський Василь Дмитрович

          Огієвський Василь Дмитрович (12 лютого 1861 – 01 червня 1921) – український вчений у галузі лісівництва, професор, один з основоположників лісової дослідної справи в Росії. 

Народився в місті Кролевець Чернігівської губернії (нині Сумська область) в сім’ї надвірного радника. 

Після закінчення гімназії Василь Огієнко вступив до Петербурзького лісового інституут (нині Санкт-Петербурзький державний лісотехнічний університет), який він закінчив у 1886 році. 

Цього ж 1886 року молодий спеціаліст розпочав свою трудову діяльність помічником лісничого у Крженіцькому лісництві.

З 1888 року його було переведено до 1-го Одоєвського лісництва Тульської губернії та одночасно він почав викладати у місцевій лісовій школі.

У 1892 році Василя Дмитровича було призначено молодшим запасним лісничим Лісового департаменту і він був направлений на 2 роки у закордонне відрядження. 

Упродовж 1895–1909 рр. він був старшим таксатором та очолював Особливу таксаційну партію. До її завдань входив підбір 60 опорних пунктів та закладка постійних пробних площ з проведенням на них дослідів і спостережень.

1909 року вчений заснував і очолив першу в Російській імперії контрольну і дослідну станцію лісового насіння.

У тому ж році він був удостоєний звання ревізора лісовпорядкування і знову направлений у закордонне відрядження з метою ознайомлення із закордонним досвідом лісової насіннєвої справи.

 У 1910 році Василь Дмитрович став керівником станції лісового насіння. 

 З 1912 року він почав викладати у Санкт-Петербурзькому лісовому інституті та завідував кафедрою.

У 1916 році В. Огієвський захистив дисертацію на тему «Про життя хруща».

З 1918 року він переїхав в Україну і почав працювати у Київському політехнічному інституті (нині Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського) на посаді завідувача кафедри лісівництва.

1919 року Василь Дмитрович став професором цього ж інституту.

Помер В. Д. Огієнко 1 червня 1921 року та похований в м Києві на Лук’янівському цвинтарі.

Професор був нагороджений срібною медаллю Всесвітньої виставки (1900) і золотою медаллю Всеросійської виставки насінництва (1912).

Професор В. Д. Огієнко – один із основоположників лісової справи в Україні та Росії.

Вивчення зарубіжного досвіду багато в чому визначило його наукову та практичну діяльність.

Дивує широта питань, якими займався вчений: плодоношення сосни; підготовка площі для природного відновлення; способи рубок; догляди за лісовими культурами; шкідники культур сосни і заходи боротьби з ними; методика обліку культур; контроль за якістю насіння; вплив походження насіння на ріст насаджень; способи підсочування.

 Особливою заслугою вченого у галузі практичної лісокультурної справи став новий спосіб вирощування лісових культур дуба на відкритих місцях. Головною перевагою він вважав поступовий хід природного відбору з виживанням найкращих, стійких екземплярів. При густих посадках у вигляді біогруп дубки добре захищалися від заморозків та інших несприятливих чинників. У перші 2 роки, до змикання дубків, у багатьох випадках на майданчиках навіть не потрібно було доглядати за ґрунтом, у віці 10–15 років дубки розріджувалися із залишенням лише п’яти кращих. З них приблизно за 10 років залишався тільки один, добре розвинений екземпляр, а інші вирубувалися. Розроблений В. Д. Огієвським спосіб густої культури місцями зараз визнаний класичним.

Василь Дмитрович організовував і проводив великі роботи з вивчення впливу походження насіння на ріст лісових культур. Ним запроектована і створена мережа географічних культур сосни. Робота зводилася до закладки постійних і тимчасових пробних площ та здійснення науково-дослідної діяльності. Пробні площі остовплювалися, нумерувалися та огороджувалися жердяною огорожею. 

І, звичайно ж, треба відзначити його численні роботи з організації лісової дослідної справи. Крім того, В. Д. Огієвський входив до складу Постійної лісової комісії з лісової справи при Лісовому департаменті.