Паліцин Олександр Олександрович

Паліцин Олександр Олександрович (1749 – 1816) – просвітитель, учитель, поет, архітектор, культурно-освітній діяч. Перший перекладач «Слова о полку Ігоревім» в Україні. Засновник Попівської (Паліцинської) академії.

Уродженець Новгородчини. Належав до старовинного дворянського роду, який переселився з Великоросії до Слобідської України. Предком Паліцина був відомий келар Троїцько-Сергієвої лаври Авраам Аверкій Іванович Паліцин, який брав участь у визвольному русі проти польської навали у 1620 році. Дитинство Олександра пройшло в дідовому маєтку Званці на р. Волхов.

Олександр Паліцин закінчив Сухопутний шляхетський корпус (м. Санкт-Петербург). Отримав посаду ад'ютанта фельдмаршала Рум'янцева-Задунайського. Учасник першої російсько-турецької війни. Після Кагульської битви вимушений вийти у відставку. 

Олександр Олександрович Паліцин у 1792 році викупив у нащадків Андрія Андрійовича Кондратьєва хутір Попівка Харківсаької губернії, неподалік від повітового міста Суми (нині село Залізняк Сумської області), де і пройшла більша частина його життя. Швидко облаштував навколишній життєвий простір – великий будинок на багато кімнат, навколо – садово-парковий ансамбль в англійському стилі, ставок та пасіка. 

У Попівці Паліцин займався, в першу чергу, архітектурою. Мав неабиякий хист до архітектури і по праву вважався відомим архітектором Харківської губернії. Прищепив багатьом сучасникам смак до архітектури. Маючи під боком такого архітектора, як О. О. Паліцин, заможні поміщики замовляли йому виконання проєктів своїх нових будинків і храмів у селах. В архітектурі, як і в літературі, О. Паліцин був прихильників нової течії – сентименталізму з домішком романтизму. Саме завдяки плідній роботі Олександра Олександровича були побудовані церкви, храми, звичайні будинки та навіть цілі вулиці. 

Олександр Паліцин причетний до створення найбільш вагомих архітектурних  ансамблів Слобожанщини. Із архітектурних пам'яток архітектора Паліцина відомі побудовані за його проектами: церква Успіння Пресвятої Богородиці у Верхній Сироватці, церква Різдва Пресвятої Богородиці в с. Кам’янка, Свято-Троїцька церква у с. Славгород, церковні храми у селах Штепівка, Боромля, Одринка, Рокитне, Радомля, будинок І. Кондратьєва у с. Залізняк, будинок генеральші П. Штеричевої в Басах (околиця Сум), бесідка для купця М. Мєдвєдьєва у Сумах, будівлі поміщиків Кондратьєвих у с. Низи, будинок поміщика О. Шидловського у с. Кам’янка, окремі будинки паркового ансамблю садиби Шидловського у Старому Мерчику, окремі будівлі маєтку М. Камбурлея у с. Хотінь тощо.

Переїхавши до Попівки, О. Паліцин об’єднав навколо себе велику кількість найближчих друзів та своїх сучасників, з яких склався літературно-просвітницький гурток, що згодом дістав назву «Попівська академія». До Паліцина для обговорення культурних, освітніх, державних справ приїздили знамениті поети, художники, архітектори, гравери, літератори, перекладачі творів французьких просвітителів та просто поміщики, щоб набратися досвіду у справах виробництва чи господарювання.

Олександр Олександрович Паліцин двічі обирався повітовим маршалком дворян Сумського повіту (1795, 1798).

О. Паліцин помер у 1816 році, був похований у склепі поблизу свого маєтку в с. Попівка.

Олександр Паліцин наслідував ідеї європейського Відродження та Реформації, принципи Жан-Жака Руссо щодо відповідальності за виховання.

Заснував школу (1767). Був керівником літературно-мистецького, просвітницького гуртка, в якому займалися архітектурою, перекладацькою діяльністю, художнім мистецтвом, гравіюванням.  Сам Паліцин назвав цей гурток «Попівською академією». Гурток виконував роль своєрідного вищого навчального закладу для дітей місцевих дворян. Гурток Паліцина ретельно піклувався про початкову освіту в краї, отож не випадково, що на Сумщині було більше шкіл, ніж на Харківщині. 

Членами Попівської академії були В. М. Каразін, М. Ф. Алфьоров, В. І. Ярославськимй, Є. І. Станевич, В. В. Капніст, І. Ф. Богданович, В. Л. Пушкін та інші відомі діячі. 

З часом саме на грунті Попівської академії виникла ідея створення університету для дворянських дітей у Сумах. Це підтверджує професор А. Г. Слюсарський: «На Слобожанщине имело место создание литературного кружка в 60-х годах ХVІІІ столетия. Известный архитектор Сумщины А. А. Палицын организовал такой кружок в с. Поповка… Участники кружка поставили вопрос про открытие университета на Слобожанщине…»

Олександр Паліцин став один із ініціаторів створення Харківського університету, який було відкрито у 1805 році, – першого на Лівобережній Україні. 24 листопада 1809 року О. Паліцина було обрано почесним членом Харківського університету, як «ревнителя просвещения местного края». У 1817 році – членом Товариства Наук, яке існувало при Харківському університеті.

Професор Ф. М. Сумцов писав: «Деятельность Палицына совпала по времени и по направлению с деятельностью В. Н. Каразина, и эти два человека положили краеугольные камни в деле развития просвещения в Харьковской губернии».

О. О. Паліцин відзначився літературною діяльністю. Здійснив перший в Україні віршований переспів «Слова о полку Ігоревім» (1807), написав критичний твір «Послание к Привете, или Воспоминание о писателях моего времени» (1807), почав писати поему «Димитрий Донской» (1808, публікувалась тільки перша частина). 

Відомий, як перекладач творів французьких просвітників, переклав: «Новая Элоиза» Ж. Ж. Руссо, «О составлении ландшафтов…» Р. Л. де Жерардена, «Дифирамб на бессмертие души» Деліля, «Времена года» Ж. Ф. де Сен Ламбера, «Независимость писателя» Мільвуа. Деякі дослідники вважають, що перекладав і Вольтера. 

Олександр Паліцин - автор близько двох десятків послань, опублікованих у журналах «Улей», «Руской вестник», «Вестник Европы». 

Збирав колекцію художніх полотен, офортів, гравюр, естампів, книг.