Шерстюк Федір Юхимович

          Шерстюк Федір Юхимович (19 червня 1904 – 06 серпня 1986) – український історик, доктор історичних наук (1966), дослідник історії робітничого руху, історії народних рухів України XVIII-XIX ст. 

Народився в селі Грицаківці Сумського повіту Харківської губернії (нині – Сумський район Сумської області) у селянській родині.

Початкову освіту Федір Шерстюк здобував у сільській школі, згодом навчався у Степанівській двокласній школі. Навчання поєднував із важкою селянською працею. Улітку пас худобу, а в підлітковому віці виконував дедалі складнішу сільськогосподарську роботу: боронував, орав, косив. Водночас прагнув продовжити освіту.

У 1920–1922 рр. після встановлення радянської влади закінчив короткострокові кооперативні курси в Сумах. Після їх закінчення повернувся до Грицаківки, де працював рахівником споживчого товариства.

Влітку 1922 року за його участю у Грицаківці було створено комсомольський осередок, керівником якого став Федір Шерстюк. Осередок проводив політико-просвітницьку роботу серед селян та брав участь у кампаніях радянської влади.

Упродовж 1927–1931 рр. Федір Юхимович навчався в Сумському інституті соціального виховання (нині – Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка).

Після закінчення навчання залишився працювати в інституті (1931-1933 рр.), де викладав історичні дисципліни.

У 1933–1936 роках історик навчався в Інституті червоної професури.

Після завершення навчання працював викладачем в Інституті червоної професури при ВУЦВК, де викладав історичні дисципліни та займався підготовкою партійно-пропагандистських кадрів.

У 1937–1938 роках Федір Юхимович Шерстюк працював у Республіканській школі пропагандистів при ЦК КП(б)У.

З 1938 року. Ф. Шерстюк працював в Інституті історії України АН УРСР (нині – Інститут історії України Національної академії наук України), де обіймав посаду старшого наукового співробітника. На початку війни, у 1941 році, Академію наук УРСР було перебазовано до Уфи – столиці Башкирської АРСР. Разом з іншими співробітниками академічних установ Ф. Шерстюк опинився в евакуації, де став ученим секретарем Інституту історії і археології АН УРСР. Таким чином, у воєнний період він виконував не лише наукову, а й значну науково-організаційну роботу.

25 березня 1944 року академічні працівники повернулися до Києва. Після повернення, з 1945 року, вчений почав працювати консультантом відділу агітації і пропаганди ЦК КП(б)У.

У 1947 році Федір Юхимович захистив кандидатську дисертацію на тему «Розвиток промисловості на України в другій половині ХІХ сторіччя» та йому було присвоєно звання кандидата історичних наук.

З 1949 року працював старшим науковим співробітником Інституту історії партії при ЦК КПУ в Києві.

У післявоєнні десятиліття основним напрямом його наукової діяльності стало дослідження історії Комуністичної партії та партійного будівництва в Україні, ще він збирав й упорядковував матеріали з історії партизанського руху.

1965 року Федір Юхимович Шерстюк захистив докторську дисертацію на тему «Партійне будівництво на Україні у 1926–1929 рр.». 

У 1966 році йому було присуджено науковий ступінь доктора історичних наук. Саме 1966 рік як дату здобуття докторського ступеня зазначає «Енциклопедія сучасної України».

В останні роки життя Федір Шерстюк продовжував працювати в Інституті історії партії при ЦК КПУ як старший науковий співробітник. Основними предметами його досліджень залишалися історія Комуністичної партії та робітничого руху в Україні.

          Помер учений 6 серпня 1986 року в Києві.

Діяльність Федора Юхимовича Шерстюка поєднувала викладацьку, науково-дослідницьку, академічно-організаційну та партійно-ідеологічну роботу. В історіографії його ім'я пов'язане насамперед із дослідженням робітничого руху, історії партійних організацій та суспільно-політичних процесів в Україні XIX–XX століть. Водночас його наукова діяльність відбувалася в умовах радянської історіографії, що істотно впливало на проблематику й інтерпретацію досліджень.

Наукову спадщину Федора Шерстюка можна умовно поділити на кілька напрямів:

• Історія робітничого класу та робітничого руху в Україні. 

• Історія революційного та народного руху XVIII–XIX століть. 

• Історія Комуністичної партії в Україні. 

• Історія партійного будівництва 1920-х років. 

• Науково-популярні біографічні праці про революційних діячів. 

Серед відомих праць Федора Шерстюка: «Устим Кармалюк» (1943); «Олександр Пархоменко» (1944) - присвячена діячеві революційного руху та громадянської війни; «Становище робітничого класу і робітничий рух на Україні в другій половині XIX ст.» (1948) - праця відповідала одному з головних напрямів його наукових досліджень – історії робітничого руху в Україні;  «Партійне будівництво на Україні в 1926–1929 рр.» (1960). 

Його праці цього періоду створювалися в умовах радянської історіографічної системи, для якої марксистсько-ленінська методологія була обов'язковою. Тому сучасне використання цих досліджень потребує врахування історіографічного та ідеологічного контексту їхнього написання. Академічна історія Інституту історії України окремо характеризує тогочасну історичну науку як таку, що перебувала під значним партійно-державним контролем.