Сторіжко Володимир Юхимович

Сторіжко Володимир Юхимович (26 жовтня 1935 року) – український учений-фізик, фахівець у галузі експериментальної ядерної фізики низьких і середніх енергій, академік Національної академії наук України, член-кореспондент НАН України, доктор фізико-математичних наук. «Заслужений діяч науки і техніки України» (1997).

Народився в селі Вільховатка Харківської області в родині сільської інтелігенції. 

У 1953 році Володимир закінчив Валховську середню школу із срібною медаллю. 

Того ж року він вступив до Харківського державного університету (нині – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна), де навчався на фізико-математичному факультеті.

Після завершення навчання 1958 року В. Сторіжко продовжив освіту в аспірантурі цього ж університету, де його науковим керівником був видатний фізик-ядерник, академік АН УРСР Антон Карлович Вальтер. Саме під його керівництвом Володимир Юхимович розпочав професійну наукову діяльність у галузі ядерної фізики.

1964 року Володимир Сторіжко захистив дисертацію та здобув науковий ступінь кандидата фізико-математичних наук.

Після закінчення аспірантури він розпочав наукову діяльність у Харківському фізико-технічному інституті (нині – Національний науковий центр «Харківський фізико-технічний інститут» НАН України).

Упродовж 1965–1967 років у складі групи експертів молодого науковця було направлено до Єгипту. Протягом цього періоду він працював в Атомному центрі Єгипту в Каїрі, де проводив наукові дослідження на електростатичному прискорювачі.

У 1969 році Володимир Юхимович проходив стажування у провідних ядерно-фізичних центрах Європи. Він працював у Тандемній лабораторії Утрехтського університету (Нідерланди), Інституті ядерних досліджень у Страсбурзі (Франція) та Лабораторії ядерної фізики в Дарсбері (Велика Британія). Це стажування сприяло поглибленню його професійних знань і ознайомленню з передовими методами досліджень у галузі ядерної фізики.

1974 року В. Ю. Сторіжко захистив докторську дисертацію та здобув науковий ступінь доктора фізико-математичних наук за спеціальністю, пов’язаною з фізикою ядра, елементарних частинок і високих енергій. 

З 1972 року він почав очолювати науковий відділ Харківського фізико-технічного інституту. На цій посаді вчений поєднував власні фундаментальні дослідження з організацією роботи колективу, розвитком експериментальної бази та підготовкою молодих науковців.

У 1978 році йому було присвоєно звання професора кафедри.

З 1988 року розпочався новий етап діяльності Володимира Сторіжка, йому надійшла пропозиція створити новий науково-дослідний інститут у м. Суми. Переїзд до Сум став важливим для подальшого розвитку наукової інфраструктури міста.

Протягом 1988–1991 роках він став керівником Сумського відділення Інституту металофізики АН УРСР. Саме тут згодом було створено потужний осередок академічної науки, пов’язаний із прикладною фізикою.

Вже 1991 року Володимир Юхимович здійснював керівництво новоствореного Інституту прикладної фізики НАН України в Сумах. У подальші роки він став одним із ключових організаторів розвитку академічної науки на Сумщині.

У 1994 році учений-фізик розпочав державну діяльність. Він був обраний народним депутатом України II скликання від Шосткинського виборчого округу Сумської області.

З 1994 до 1996 року він очолював Державний комітет України з питань науки, техніки та промислової політики.

Депутатські повноваження В. Сторіжка тривали до травня 1998 року. У Верховній Раді він працював у Комітеті з питань науки та народної освіти. На момент обрання мав науковий ступінь доктора фізико-математичних наук і статус члена-кореспондента НАН України.14 квітня 1995 року Володимира Юхимовича обрано академіком Національної академії наук України за спеціальністю «фізика».

У 1997 році академіку було присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України».

Нині НАН України визначає його як академіка НАН України, доктора фізико-математичних наук, професора та почесного директора Інституту прикладної фізики НАН України. Він також є заступником голови Північно-Східного наукового центру НАН України і МОН України, членом Бюро Відділення ядерної фізики та енергетики НАН України та головою Міжвідомчої ради з наукового приладобудування.

Наукова діяльність ученого продовжується і безпосередньо в Інституті прикладної фізики: НАН України зазначає його серед головних наукових співробітників відділу ядерно-фізичних досліджень.

Наукові та державні заслуги Володимира Юхимовича Сторіжка відзначені державними нагородами. Серед них: звання «Заслужений діяч науки і техніки України» (1997); орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (2008); орден князя Ярослава Мудрого IV ступеня (2015) ), нагрудний знак  «За професійні здобутки»  (2025) та ін.

Життєвий шлях В. Ю. Сторіжка – це приклад поєднання фундаментальної науки, практичних досліджень, організації наукової роботи та державної діяльності.

Від молодого фізика він пройшов до керівника великої наукової установи, академіка НАН України та одного з організаторів наукового життя незалежної України.

Володимир Юхимович належить до покоління українських учених, які поєднали фундаментальні наукові дослідження з відповідальністю за розвиток науки як важливої складової незалежної держави.

Його багаторічна праця сприяла розвитку ядерної фізики, зміцненню експериментальної бази української науки, підготовці наукових кадрів та формуванню сучасного наукового середовища на Сумщині.

Науковий доробок Володимира Юхимовича Сторіжка пов’язаний насамперед із розвитком експериментальної ядерної фізики. Його роботи стосуються резонансних ядерних реакцій із протонами та легкими ядрами, дослідження ядерних рівнів і визначення їхніх квантових характеристик. 

Важливим результатом його діяльності стало формування наукової школи, яка продовжує розвивати експериментальні методи дослідження атомного ядра.

Академік є автором понад 300 наукових публікацій. Його праці охоплюють експериментальну ядерну фізику низьких і середніх енергій, фізику ядерних реакцій, фізику заряджених частинок, прискорювальну техніку та прикладні дослідження на пучках іонів. До найбільш характерних напрямів його наукового доробку належать: дослідження резонансних ядерних реакцій протонів із легкими ядрами; вивчення структури та властивостей ядерних рівнів; дослідження кутових розподілів і кореляцій продуктів ядерних реакцій; застосування методу усереднених резонансів для отримання інформації про квантові характеристики ядер; дослідження взаємодії заряджених частинок із речовиною; створення та застосування прискорювальних і аналітичних установок.

Серед конкретних публікацій, у яких простежується розвиток створеної ним експериментальної бази, можна назвати: «The Sumy scanning nuclear microprobe: Design features and first tests» – праця про Сумський сканувальний ядерний мікрозонд; опублікована (2007); «IAP accelerator based facility for simulation and studies of radiation induced defects in materials» – робота, присвячена прискорювальному комплексу Інституту прикладної фізики для моделювання та дослідження радіаційних дефектів у матеріалах (2009); «Metal and hybrid TimePix detectors imaging beams of particles» – спільна міжнародна робота щодо застосування мікропіксельних детекторів для дослідження пучків частинок (2011); «Energy equipment of nuclear power plants with high-temperature small modular reactor» – сучасна праця, що демонструє продовження його наукової роботи у сфері ядерно-енергетичної тематики (2025). 

Внесок В. Ю. Сторіжка не обмежувався публікаціями. Значна частина його діяльності була пов'язана зі створенням експериментальних установок, прискорювальної техніки та аналітичного обладнання. Показовим є Сумський сканувальний ядерний мікрозонд, створення якого стало одним із напрямів розвитку прискорювальної аналітичної бази Інституту прикладної фізики. Перші випробування установки були опубліковані 2007 року. 

Також вчений є співавтором патентів. Зокрема, у 2020 році було опубліковано патент України на корисну модель, серед винахідників якого зазначений Сторіжко Володимир Юхимович разом з іншими науковцями.