Світальський Микола Гнатович

          Світальський Микола Гнатович (12 грудня 1884 – 15 вересня 1937) – видатний український геолог, мінералог, петрограф, педагог, академік та віце-президент НАН України. Зробив значний вклад у розвиток геології рудних родовищ Кривбасу. Герой праці (1926). 

Народився на хуторі Рогізне Сумського повіту Харківської губернії (нині - село Pогізне Сумського району Сумської області) в сім’ї механіка цукрового заводу.

Після закінчення місцевої церковно-парафіяльної школи Микола Світальський навчався у Сумському реальному училищі (заклад середньої освіти, де основна увага приділялася вивченню математичних і натуралістичних наук), яке успішно завершив у 1902 році.

Вищу освіту М. Світальський одержав у Санкт-Петербурзькому гірничому інституті (нині університет), який він закінчив у 1911 році. За участь у студентському русі Світальського, як і багатьох інших, було звільнено з інституту і поновлено лише через рік.

Трудова діяльність Миколи Гнатовича розпочалася ще в студентські роки на копальнях Уралу - працював колектором у старшого геолога. 

        З 1912 по 1921 рр. був помічником, а потім начальником великих геологічних партій на Прибалтиці та Забайкаллі. 

У 1914 році М. Г. Світальський став ад’юнкт-геологом Гірничого департаменту.

1918 року Геологічний комітет призначив його старшим геологом, завідувачем секції петрографії (наука, яка розглядає структурні, мінералогічні та хімічні особливості). 

У 1919 році Микола Гнатович почав викладати курс описової петрографії у Санкт-Петербурзькому гірничому університеті, навесні 1921 року захистив магістерську дисертацію.

1926 року М. Світальський був призначений заступником директора Геологічного комітету, керівником відділу монографічного опрацювання колекцій. 

З 1927 до 1937 рр. Микола Гнатович очолював кафедру корисних копалин у Санкт-Петербурзькому гірничому університеті. 

У 1933 році Світальського запросили викладати на кафедрі мінералогії та кристалографії Київського університету. 

У 1930-х роках вчений працював у Всеукраїнській академії наук (ВУАН). 30 жовтня 1930 року науковця обрали академіком ВУАН за фахом «Петрологія, петрографія та корисні копалини».

Коли 1933 року у Київському університеті вперше було відкрито геологічний факультет, ректор університету запросив професора Миколу Світальського до читання лекцій з курсів петрографії, мінералогії та рудних родовищ. 

У 1934 році Світальський очолив Інститут геологічних наук АН УРСР та його було висунуто кандидатом у депутати Київської міськради.

Микола Світальський ніколи не був членом жодної політичної партії. Він жив у роки комуністичного терору і репресій. 

Академіка Миколу Світальського арештували вночі, 29 червня 1937 року у Києві, в будинку на вулиці Рейтарській, 13, де він жив із родиною. 

На час свого ув’язнення і допитів він знаходився у Лук’янівському ізоляторі. Закрите судове засідання військової колегії Верховного Суду СРСР без свідків і захисту відбулося у Дніпропетровську 14–15 вересня 1937 року. У звинувачувальному вироку констатовано, що органами НКВС розкрита і ліквідована «фашистська терористична і шпигунська організація» серед геологів, яку очолював Світальський. Вирок був найсуворішим із можливих – розстріл з конфіскацією всього особистого майна.

Того ж дня, 15 вересня 1937 року вирок було виконано. Ніхто не знає де поховано вченого і чи поховано взагалі.

Відразу ж після арешту Миколи Світальського своєю постановою Президія Академії Наук УРСР вивела його із складу дійсних членів, звільнила з посади віце-президента Академії та з посади директора Інституту геологічних наук, як ворога народу. 

Сім’ю академіка вигнали із будинку в Києві. Лише у 1945 році на лист доньки геолога, енкаведисти відповіли, що Микола Гнатович помер у 1944 році, не зазначивши при цьому ні обставин смерті, ні місця поховання.

23 жовтня 1957 році Військовою колегією Військових Сил СРСР вирок від 14.09.1937 року був скасований і Миколу Світальського посмертно реабілітували. 

       На честь Миколи Світальського назвали смарагдово-зелений слюдистий мінерал – світальськіт. У травні 2016 року вулиця у Кривому Розі була перейменована на честь Миколи Світальського.

М. Г. Світальський – фахівець з геологічної будови та походження рудних родовищ, петрографії метаморфічних і вивержених порід. Він пройшов практичну школу польового геолога – від проведення геологічної зйомки до розвідок і пошуків залізних, мідних, срібно-свинцевих, олов'яних, вольфрамових, платинових і золотоносних родовищ. Впродовж 10 років геолог очолював розвідувальні партії від Центрального науково-дослідного геологорозвідувального інституту. На підставі детального вивчення багатющих експедиційних матеріалів Світальський публікував численні наукові статті і монографії.

На початку 30-х років уряд і Геолком почали дослідження залізорудних, поліметалічних та енергетичних корисних копалин в Україні. Ці роботи очолив Микола Світальський. Саме під його керівництвом у дослідження впровадили магнітометричну зйомку. Таким чином науковці виявляли і вивчали магнітні аномалії, які виникають внаслідок неоднакового намагнічення різних гірських порід. Завдяки ній була відкрита смуга магнітних аномалій від Кривого Рогу через Кременчук до Курська. Вперше в геологічній практиці за сприяння вченого впровадили алмазне буріння та склали геологічну карту Криворізького залізорудного родовища. Поклади залізних руд розвідувались на глибині 1136 метрів. Їх запаси виявились в 6 разів більшими за очікувані. Крім Криворізького залізорудного басейну Микола Гнатович досліджував проблеми рудопроявів у Донецькому басейні та нафтоносності Дніпровсько-Донецької западини. 

Працював М. Світальський і на рідній Сумщині, очолюючи пошуки родовищ корисних копалин на Роменському соляному куполі. Особливу зацікавленість вченого викликали прояви нафти, відкриті пошуковим бурінням.

Професор був не тільки високоосвіченою людиною, видатним вченим з рудної геології, але й прекрасним педагогом. Він викладав університетські курси: «Петрографія», «Мінералогія», «Рудні родовища».

Микола Світальський – автор понад 60 наукових праць. Наукові праці присвячено вивченню геологічної будови та походження рудних родовищ, петрографії метаморфічних і вивержених порід. Серед них: «Курс рудних покладів у двох томах», «Курс мідних покладів», «Класифікація вивержених гірських порід за ознакою насичення», «Соляна тектоніка Північно-української мульди і можливість знаходження в ній нафти» та ін.

Особливу увагу привертає його «Залізорудні родовища Кривого Рогу та генезис його руд» (1932) з геологічною картою в масштабі 1:20000, яку використовують дотепер. Вчений працював у Всеукраїнській академії наук (ВУАН) та очолював комісію Академії з присудження вчених ступенів. Був членом Президії і другим віце-президентом ВУАН. 

У 1937 році М. Світальський видав путівник «Кривой Рог и его железные руды – Южная экскурсия. Украинская ССР». 

Академік був учасником 16-ої сесії Міжнародного геологічного конгресу (МГК) у Вашингтоні з доповіддю «Зональний поділ рудних родовищ» та активно готувався до проведення геологічної екскурсії 17-ої сесії МГК в Україні.