Ващенко Опанас Трохимович

          Ващенко Опанас Трохимович (18 грудня 1908 – 02 травня 1984) – український вчений, економіко-географ і картограф, почесний член Українського географічного товариства, доктор географічних наук, професор. Відмінник народної освіти.

Народився у селі Капустинці Гадяцького повіту Полтавської губернії (нині Липово-Долинського району Сумської області). 

Хлопець рано осиротів. Перша світова війна, большевицький переворот, бурхливі події під час становлення української державності завадили Опанасові вчасно здобути освіту.

Лише у 1921 році 12-літній хлопець закінчив земську початкову школу.

Упродовж 1921–1928 рр. О. Ващенко працював у господарстві свого батька.

1928 року він закінчив тримісячні кооперативні курси.

З грудня 1928 року по липень 1929 року Опанас Трохимович був головою Капустинцівського кредитного сільськогосподарського товариства, а згодом до листопада 1930 року – завідувачем податкового відділу Синявського райвиконкому.

З кінця 1930 року він проходив службу в лавах Червоної Армії в м. Чернігові. 

1932–1935 рр. – період навчання в Українському комуністичному інституті радянського будівництва і права у Харкові (нині Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого).

Протягом 1935–1938 рр. О. Т. Ващенко – аспірант кафедри економічної географії (нині Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна).

1938 року він захистив кандидатську дисертацію під назвою «Економіко-географічна характеристика Київської області».

Наступного 1939 року Опанас Трохимович одержав наукове звання доцента кафедри економічної географії та почав працювати викладачем економічної географії Харківського університету.

У вересні 1939 року він брав участь у так званому «визвольному поході» у Західну Україну.

З початку Другої світової війни Опанас Ващенко перебував у діючій армії у ролі комісара 191-го окремого зенітно-артилерійського дивізіону. Він брав участь у протиповітряній обороні Харкова, Донбасу і Сталінграду.

У липні 1942 року О. Ващенко був важко поранений і до серпня 1943 року перебував у різних військових шпиталях та втратив праву ногу. 

Після одужання і демобілізації вчений працював доцентом у Ташкентському текстильному інституті.

З 1945 року він переїхав до Львова та почав працювати у Львівському державному (нині національний) університеті імені І. Франка, з яким було пов’язано все його подальше життя. Цього ж року О. Т. Ващенко організував кафедру економічної географії і незмінно керував нею протягом 39-ти років.

З 1946 до 1951 року О. Т. Ващенко був деканом географічного факультету (який він сам і організовував) Львівського університету.

1970 року він захистив докторську дисертацію на тему «Атлас розвитку господарства Західної частини Української РСР з найдавніших часів до 70-х років XX століття».

Професор за участь у війні та праці у Львівському університеті нагороджений орденом Вітчизняної війни II ступеня (1946) та медалями. Він отримав звання «Відмінник народної освіти», нагороджений дипломом першого ступеня як співавтор книги «Україна» із серії «Радянський Союз» тощо.

Помер Опанас Ващенко 2 травня 1984 року та похований на Янівському цвинтарі міста Львова.

О. Т. Ващенко утвердився в освіті як творча наукова особистість і невтомний організатор географічної науки й освіти. Він створив наукову економіко-географічну школу, організував кафедру економічної географії і незмінне керував нею протягом 39 років. Завдяки йому у Львові відродилася і розвинулася наукова економіко-географічна школа. 

Професор виховав плеяду вчених (випускники кафедри захистили близько двох десятків докторських і чотирьох десятків кандидатських дисертацій), організував географічний факультет Львівського університету та Львівський відділ Українського географічного товариства.

Під його керівництвом здійснювалися усі види кафедральної діяльності: удосконалення навчальних планів економіко-географічної спеціальності, складання й удосконалення навчальних програм; організація лекцій, семінарів і практичних занять, навчальних і виробничих практик (він постійно керував переддипломною практикою студентів), виданням методичних і навчальних посібників; керівництво науковою роботою кафедри, студентським науковим гуртком, аспірантурою. 

Саме у Львівському університеті О. Т. Ващенко зробив вагомий внесок у різні галузі економіко-географічної науки і практики. Науковець досліджував історію, теорію, методологію і методику науки; географію природних ресурсів і проблеми їх раціонального використання у західній частині України; географію поселень реґіонів; географію окремих сфер економіки західних областей України – сільського господарства, промисловості, будівельної індустрії та рекреації; комплексний розвиток різних територій.

Усі методи і підходи в економічній географії він поділяв на дві групи: традиційні і нові (модерні). Кожному методу ставив у відповідність певну вихідну категорію. Тому серед традиційних він виділяв такі: галузевий, районний, описовий, статистичний, історичний, порівняльний, балансовий, комплексний, картографічний; серед нових – системний, структурний, функціональний, інформаційний, імовірнісний, прогнозний і модельний.

 Опанас Трохимович Ващенко написав низку праць з історії географії, які сьогодні хоч є і неповними, проте не втрачають свого значення як факти історії науки. Це зокрема: «Від Баренца до наших днів» (1947), «П. П. Семенов-Тян-Шаньський» (1949), «Гоголь і російська географія» (1952, рукопис), «Ломоносов – основоположник російської економічної географії» (1951) та ін. 

Важко уявити собі наукову працю професора О. Т. Ващенка без його картографічної діяльності. Його з повним правом можна вважати продовжувачем справи С. Рудницького і В. Кубійовича, хоч він не видав жодної географічної карти. Ділянкою особливої уваги вченого було тематичне економіко- і соціально-географічне картографування: складання спеціальних карт природи (природно-ресурсного потенціалу), населення, галузей господарства, міжгалузевих комплексів, територіальних господарських (інтегральних) комплексів, окремих вузлів, областей, районів. Вершиною науково-картографічної діяльності професора був вже названий «Атлас розвитку господарства західної частини Української РСР (з найдавніших часів до 70-х років XX ст.)» (1971). Працюючи над атласом, автор використав такі методологічні принципи: діалектичний, системний, динамічний, просторовий, комплексний і імовірнісний. Особливу увагу він приділив легенді кожної карти, яка (легенда) має розкривати назву карти, враховувати найголовніші особливості та відношення картографованого явища й економіко-географічну теорію розвитку і геопросторової організації цього явища.

Професор О.Т. Ващенко своєю працею сприяв організації і розвитку географічної освіти у середній школі. Він виховав велику плеяду вчителів географії, часто виступав перед ними на семінарах, серпневих нарадах, географічних олімпіадах. О. Ващенко започаткував наукові зв’язки з вченими Польщі (Люблінський університет) та ін.