Яценко Борис Іванович

           Яценко Борис Іванович (03 липня 1933 – 15 березня 2005) – український науковець, філолог та історик, перекладач, українознавець, педагог. Дослідник «Слова о полку Ігоревім» та інших пам'яток давньої української літератури, перекладач «Велесової книги». Член Міжнародної Спілки професійних учителів. Відмінник освіти України.

Народився в м. Ромни Сумської області в родині службовця. 

Дитинство Бориса Яценка пройшло в с. Недригайлів Роменського району Сумської області. 

У 1946 році родина переїхала до м. Гайсин Вінницької області. 

Борис Яценко закінчив середню школу у м. Біла Церква Київської області.

1952 року вступив до Львівського політехнічного інституту (нині Національний університет «Львівська політехніка»), але провчившись один рік, відчув покликання до гуманітарних наук, залишив навчання та повернувся в м. Біла Церква.

З 1953 року Борис Яценко став студентом вчительського інституту іноземних мов (нині Горлівський інститут іноземних мов Державного вищого навчального закладу «Донбаський державний педагогічний університет»), який було створено на базі Білоцерківського педагогічного училища та згодом було переведено з до м. Горлівка Донецької області.

1958 року Борис Іванович здобув вищу освіту та одержав диплом з відзнакою за спеціальністю «Англійська та українська філологія».

Цього ж року Борис Яценко пройшов стажувальну мовну практику в Англії і Шотландії, вивчаючи систему освіти в цих країнах. Одразу після закінчення практики Борис Іванович виявив бажання поїхати на роботу в Закарпаття.

З 1958 до 1959 року він працював вчителем середньої школи у с. Велятин Хустського району, тоді ж був призначений редактором колгоспної багатотиражки «Іскра». 

1960 року молодий вчитель займався партійною роботою в Хусті та Ужгороді.

Упродовж 1965–1966 рр. Б. Яценко працював вчителем англійської мови Ужгородської середньої школи. 

Згодом став завідувачем кабінету іноземних мов обласного інституту вдосконалення вчителів. 

Протягом 1994–1999 рр. науковець працював керівником історико-філологічних студій Ужгородського відділення Інституту проблем реєстрації інформації НАН України.

15 березня 2005 року Борис Іванович Яценко помер у м. Ужгород.

Борис Яценко був нагороджений у різні роки знаками Відмінника освіти України та СРСР.

Б. І. Яценко створив досить ефективну систему методичної роботи, яка була узагальнена Міністерством освіти.

Борис Іванович написав листа до ЦК КПРС з пропозицією ввести до шкільної програми курс історії України, а не історію московських царів, за що відразу ж він був звільнений з роботи, а бюро обкому зазначило в спеціальній постанові, що його погляди «межують з ідеологією українського буржуазного націоналізму». 

Із середини 1960-х років науковець систематично і послідовно займався історичними дослідженнями, зокрема розробляв теми «Про становище України в системі російського капіталізму. Колонія чи партнер?», а також «Про визначення і самовизначення нації». Обидві праці були опубліковані лише у 1993 році в газеті «Новини Закарпаття».

Наприкінці 60-х років ХХ століття Борис Яценко зосередився на вивченні Києво-Руської (староукраїнської) літератури. Предметом його досліджень стали «Слово о полку Ігоревім», «Слово Данила Заточеника», «Слово о погибелі Руської землі», «Велесова книга» (переклад останньої саме турботами Б. Яценка побачив світ, не дивлячись на втрату оригіналу у вирі Другої світової війни), а також давні письмена у знахідках археологів. 

Більше 30 років Борис Яценко вивчав «Слово о полку Ігоревім». Він досліджував практично всі проблеми пов’язані з твором та завжди утверджував авторство українського народу щодо нього. Він ніколи не мав сумніву в тому, що це пам’ятка нашої української національної культури, яка виникла на теренах сучасної України й відтворює події давньої української історії, котрі відбувалися на Київщині, Чернігівщині, Новгород-Сіверщині й Переяславщині. У вивченні «Слова» науковець працював у таких напрямах: літературні джерела пам’ятки, зокрема зв’язок з києво-руськими літописами; текстологічне, орфографічне та палеографічне дослідження і реконструкція Мусін-Пушкінського списку за методом палеографічної трасології; ритмічний переклад «Слова»; вивчення історії відкриття рукопису та ін. Б. І. Яценко написав велику роботу-дослідження про підготовку першого видання «Слова» в 1792-1800 роках «Слово о полку Ігоревім» як історичне джерело».

Борис Іванович Яценко - учасник кількох Міжнародних і Всеукраїнських конференцій і конгресів. 

Науковець опублікував понад 120 наукових праць в українських і зарубіжних виданнях, зокрема в Росії, Словаччині, Великій Британії, США, Індії. Видав три монографії з перекладом і дослідженням Велесової книги "Велесова книга: Легенди. Міти. Думи. Скрижалі буття українського народу. I тис. до нашої доби - I тис. нашої доби» (1995), «Велесова книга: духовний заповіт предків» (2004), а також монографії «Слово о полку Ігоревім» та його доба» (2000), «Слово о полку Ігоревім як історичне джерело. Таємниці давніх письмен» (2006) та ін. Борис Іванович переклав «Слово о полку Ігоревім» на сучасну українську, російську та англійську мови.

         У 2003 році Український центр духовної культури опублікував зроблені Б. Яценком розшифрування давніх письмен II тис. до нової доби - I тис. нової доби. Борис Яценко - співавтор п’ятитомної «Енциклопедії «Слова о полку Ігоревім» (1995).

Найголовнішим внеском Яценка-науковця у відновлення істинної історії України став його ритмічний переклад знаменитої «Велесової книги», який ламав весь штучно вигаданий, ретельно вибудовуваний з часів царя Петра та його духовної спадкоємиці, німкені Катерини ІІ, наратив московських псевдонауковців про єдність коріння мокшан і українців. Адже згідно з цим унікальним шедевром дохристиянської літератури ХІІ ст. до нової доби – ІХ ст., яку «запоребрикові» псевдоісторики у будь-який спосіб намагаються виставити фальсифікатом, не тільки зміщується на тисячоліття в глиб віків точка відліку існування української нації, а й нівелюються нашарування брехні та переосмислюється погляд на формування українських народних традицій, вірувань, обрядів, національної культури загалом.