Яценко Борис Павлович

Яценко Борис Павлович (01 січня 1942 року) – український вчений, доктор географічних наук, економіко-географ, сходознавець (японіст), професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Народився у с. Малий Вистороп Лебединського району Сумської області. 

Після закінчення школи Борис Яценко вступив до Ленінградського державного університету на Східний факультет за спеціальністю сходознавець-філолог, японознавець, який він закінчив у 1963 році. 

1963–1967 – роки навчання в аспірантурі географічного факультету Ленінградського державного університету.

У 1967 році він захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук на тему «Північні райони Японії» за спеціальністю економічна та соціальна географія.

1968 року Б. Яценко почав свій трудовий шлях у Науково-організаційному відділу Всесоюзного центру рослинництва імені М. І. Вавілова на посаді молодшого наукового співробітника. 

З 1970 року він почав працювати у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка на посаді старшого викладача. 

У 1976 році Борис Павлович отримав посаду доцента кафедри економічної географії.

1990 року вчений очолив новостворену кафедру країнознавства та туризму вищеназваного університету, якою керував впродовж 15 років. 

З 1992 року за сумісництвом він почав працювати також провідним науковим співробітником відділу Сучасного Сходу Інституту сходознавства імені А. Ю. Кримського Національної Академії наук України та став віцепрезидентом товариства «Україна-Японія». 

У 2001 році Борис Павлович захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора географічних наук на тему «Структура господарства Японії». 

2005 року він – професор кафедри країнознавства та туризму географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Професор нагороджений почесними грамотами Міністерства освіти і науки та Міністерства економіки України, знаком «Почесний працівник туризму України» (2002), грамотою Верховної Ради України (2009), першим японським національним орденом «Орден Вранішнього Сонця» 3-го ступеня (2012), грамотою Міністерства закордонних справ Японїї (2012) тощо. Він є почесний членом Географічного товариства України.

Сфера наукових інтересів Бориса Павловича Яценка торкається досліджень географії світового господарства, географії міжнародних економічних відносин, проблем політичної географії та геополітики, в країнознавстві – різноманітні аспекти японознавства, географія господарства інших економічно розвинених країн. 

Важлива складова творчого шляху Бориса Павловича – педагогічна діяльність. Професор читає такі курси: «Основи теорії географії світового господарства», «Політична географія», «Географія зовнішньоекономічної діяльності», «Політична географія і геополітика регіонів світу», «Країнознавство та основи теорії», «Теорія географічних місць», країнознавчі курси з проблем господарства Японії та інших економічно розвинених країн.

Він автор та співавтор понад 300 наукових публікацій в т. ч. 30 монографій та підручників. Серед них вагомими є: «Політична географія і геополітика» (2007), «Географічне країнознавство» (2015), «Соціально-економічна географія світу» (2013), «Географія. 10 клас (2018) та ін. Також він брав участь у створенні «Української енциклопедії туризму» (2023) низки статей до неї та ЕСУ.

Борис Павлович підготував 1 доктора та 11 кандидатів географічних наук.

Б. П. Яценко став першим завідувачем кафедри країнознавства та туризму, яку очолював 15 років.  Він заклав основну ідею створення і функціонування кафедри: на базі широкої університетської географічної освіти здійснювати підготовку фахівців з міжнародних досліджень і туризму, поєднуючи туризм і країнознавство. Досвід попередників та колег з інших університетів (Греції, Польщі, Болгарії, Хорватії, Німеччини та ін.) дозволив створити таку  програму підготовки фахівців з туризму, яка, в подальшому, стала основою для створення першого в Україні Галузевого стандарту вищої освіти з напряму «туризм» (2004), у програмі підготовки фахівців-країнозавців також використаний досвід зарубіжних колег. Запропонований напрямок розвитку в сфері міжнародних досліджень став перспективним як для кафедри, так і для факультету.