Білецький Дмитро Матвійович

Білецький Дмитро Матвійович (7 квітня 1915 – 8 червня 1989) – український літературознавець, доктор філологічних наук (1974), професор (1976). Учасник 2-ї світової війни.

Народився в с. Русалівка (нині Маньківського району Черкаської області).

У 1937 році закінчив філологічний факультет Миколаївського державного педагогічного інституту ім. В. Г. Бєлінського. 

Одночасно з навчанням в інституті, упродовж 1934-1936 рр. працював учителем української мови та літератури в середніх школах м. Миколаєва, від 1937 року – учителем російської мови та літератури в школі робітничої молоді цього ж міста та середній школі № 1 м. Жашків Черкаської області.

Із 1938 року викладав українську літературу в Черкаському педагогічному, а з 1939 року – у Кременчуцькому педагогічному інститутах.

Брав участь у 2-ій світовій війні.

Після війни, у 1945-1950 рр. Дмитро Білецький працював старшим викладачем кафедри української літератури Сумського державного педагогічного інституту. Таке недовготривале перебування в Сумах сталося тому, що Дмитро Матвійович відмовився підготувати доповідь «В. І. Ленін про партійність літератури», з якою мав виступити 18 квітня 1950 року на теоретичній конференції викладачів, присвяченій 80-річчю від дня народження В. І. Леніна. Після звільнення з інституту, Д. Білецький змушений був шукати роботу в інших навчальних закладах.

З 1950 до 1953 рр. працював деканом факультету і одночасно викладачем української літератури у Херсонському педагогічному інституті.

Упродовж 1953-1963 рр. обіймав посаду доцента кафедри української літератури Кіровоградського педагогічного інституту. 

Від 1963 року працював доцентом та професором Чернівецького педагогічного інституту.

У 1972 році Д. Білецький захистив дисертацію «Шляхи розвитку української радянської літератури для дітей та юнацтва (1917-1967 рр.)» у Львівському державному університеті імені Івана Франка та отримав ступінь доктора філологічних наук.

У 70-ті рр. XX ст. сталося «потепління». Дмитра Матвійовича Білецького почали запрошувати до Сумського педагогічного інституту як голову державної екзаменаційної комісії на філологічному факультеті. Адже він був талановитою людиною, умілим фахівцем, став відомим професором. Його любили і поважали студенти і викладачі, а творчі стосунки міцно пов’язували Білецького із відомим сумським літературознавцем Ю. П. Ступаком. 

Упродовж 1977-1982 рр. – професор Д. Білецький завідував кафедрою української літератури Сумського педагогічного державного інституту імені А, С. Макаренка.

Повернення професора Дмитра Матвійовича Білецького до Сумського педінституту пожвавило літературну атмосферу не лише в навчальному закладі, а й у місті, де він виступав з літературними доповідями в учительських колективах та перед громадськістю. 

           Помер 8 червня 1989 року в місті Суми.

Дмитро Матвійович Білецький плідно працював на літературознавчий ниві. 

У доробку професора Білецького понад 100 наукових праць.

Він автор наукових досліджень в галузі української літератури XIX–XX століть, а також низки статей про творчість Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка, Михайла Коцюбинського, Юрія Яновського, Архипа Тесленка, Панаса Мирного, Івана Нечуя-Левицького, Павла Тичини, Олеся Гончара, Андрія Малишка, Михайла Стельмаха, Оксани Іваненко, Платона Воронька та ін. 

У коло інтересів науковця входили педагогічні проблеми викладання літератури у школі. Немало зробив для розвитку дитячої літератури, усвідомлюючи її значення в моральному і патріотичному вихованні учнів. На цю тему опублікував праці: «Враховувати запити шкіл», «Шкільний літературний кабінет», «Літературний диспут у школі», Твори П. Воронька для дітей» та ін. 

Він автор книг (деякі написані у співавторстві) «Позакласна і позашкільна робота з літератури», «Українська дитяча література», «Дитяча література», «Українська післявоєнна проза для дітей та юнацтва»; статей – « ЛевТолстой і українська література», «Гоголь і Україна», «Вивчення мови повісті Нечуя-Левицького «Микола Джеря», «Публіцистика Олеся Гончара», «Використання народної творчості в прозі М. Стельмаха», «Народна поетеса Буковини П. А. Амбросій», «Дитяча література радянської Буковини» та ін.