Кагадєєв Леонід Павлович

Кагадєєв Леонід Павлович (21 березня 1861 – 9 березня 1944) – український музикант, піаніст-віртуоз, педагог, музично-громадський діяч. Засновник першого музичного училища в Сумах.

Народився в с. Михайлівка Лебединського повіту Харківської губернії (нині Лебединського району Сумської області) у родині збіднілого дворянського роду.

Леонід Кагадєєв закінчив Сумську Олександрівську чоловічу гімназію (нині Сумський класичний ліцей).

Після закінчення гімназії у 1877 році вступив на медичний факультет Харківського університету (нині Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна). У 1879 році студент Кагадєєв розпочав у Сумах збір коштів на підтримку свого заарештованого товариша по університету, теж випускника сумської Олександрівської гімназії, народовольця Івана Калюжного. Пильні співгромадяни відразу написали донос у відповідні органи і влада запроторила юнака до в’язниці. На щастя, окрім ініціації збору грошей, інших провин за студентом не виявили, тому через місяць Л. Кагадєєва було звільнено. Проте, за участь у визвольному русі студента Кагадєєва відрахували з університету, і про кар’єру медика йому довелося забути.

Після цього Леонід Кагадєєв поїхав відпочити і оговтатися після важкого потрясіння у рідне село, де й остаточно вирішив тісно пов’язати своє життя з музикою.

Л. Кагадєєв відвідував уроки фортепіано відомого в Європі музиканта Іллі Слатіна та 1887 року закінчив Харківське музичне училище (нині Харківський музичний фаховий коледж імені. Б. М. Лятошинського). Під час навчання студент підробляв концертмейстером та хормейстером Харківського оперного театру.

У 1897 році Леонід Павлович повернувся до Сум й все життя віддав музиці. Він став на громадських засадах працювати представником Російського музичного товариства, організовуючи музичні та театральні виступи, а також займався концертною діяльністю. 

У кінці ХІХ - на початку ХХ ст. Л. П. Кагадєєв був одним із організаторів і керівників «Сумського товариства мистецтва і літератури». За його сприяння у м. Суми гастролювали: корифеї української сцени брати Тобілевичі ((І. К. Карпенко-Карий, М. К. Садовський, П. К. Саксаганський), М. Затиркевич-Карпінська, А. Затиркевич, М. Кропивницький, чеський струнний оркестр, талановиті піаністи Софі Ментер, А. С. Аренський, Олександр Зілоті, Леонід Собінов, скрипаль Леопольд Ауер, співаки І. О. Алчевський, В. О. Блюменталь, солістки Великого театру сестри Крістман, віолончеліст Анатолій Брандуков, скрипаль Костя Думчев та ін. З багатьма зі світових зірок Леонід Кагадєєв виступав як концертмейстер.

Упродовж 15 років (1894 - 1909) Леонід Кагадєєв займався громадською діяльністю - мав посаду Cекретаря Сумського товариства попечительства бідним.

Займався педагогічною діяльністю - викладав музику в Сумському Михайлівському кадетському корпусі, Першій Сумській жіночій гімназії.

З 1916 року музикант викладав музику у першій приватній музичній школі Сум, заснованій піаністкою Наталією Чуриловою – дружиною директора державного сумського банку Олександра Чурилова.

У 1917 році Леонід Кагадєєв у приміщенні школи Чурилової відкрив перше приватне музичне училище, до складу якого входили три відділення: дитяче, середнє спеціальне та доросле.

20 листопада 1920 року у Сумах на базі приватного училища Кагадєєва, «Гуртка педагогів» та музичної студії при Палаці Праці була відкрита державна музична професійна школа з класами: «спеціального роялю», сольного співу, скрипки, віолончелі, духових інструментів, «обов’язкового рояля», теорії музики, сольфеджіо. Першим директором закладу, що діяв при відділі Народного Освіти, був призначений Леонід Кагадєєв.

У 2021 році нова музична установа розташувалася у приміщенні націоналізованої садиби Чуриловах і отримала назву «Сумська музпрофшкола» (нині - Сумський фаховий коледж мистецтв і культури імені Д. С. Бортнянського).  Випускники школи отримували дипломи про середню спеціальну музичну освіту.

Паралельно, упродовж 1921-1923 рр. Леонід Кагадєєв працював учителем співів у «Новій школі» Віри Бирченко.

1930 року Леонід Кагадєєв змушений був піти з музичної школи, в ті роки культура занепадала, тріумфувало невігластво, а фортепіано розцінювалось як «пережиток буржуазії».

        У 1933 році Леонід Павловичу Кагадєєву, якому вже було за 70, пригадали його дворянське походження. Як наслідок – виселення з власного будинку, позбавлення пенсії та виборчих прав. Все відбувалося дуже швидко. Тоді Леонід Павлович вирішив нагадати радянським чиновникам тюремний епізод своєї біографії під час навчання у Харкові, про протести проти царської влади та політичне ув'язнення. Це спрацювало, у 1935 році Л. Кагадєєв був «амністований», йому повернули пенсію та виборчі права.

Помер Леонід Павлович Кагадєєв 11 квітня 1944 року в місті Суми на 83-му році життя. Похований на Петропавлівському цвинтарі.

Леонід Павлович Кагадєєв був дуже відомою людиною в Сумах, особливо серед творчої інтелігенції та в музичних колах. Це і не дивно, адже він був не лише піаністом-віртуозом, який акомпанував «батькові» Сум Павлу Харитоненку (цукровий магнат захоплювався грою на скрипці), а й викладав у провідних навчальних закладах міста та країни. 

Після повернення до Сум у статусі уповноваженого представника Московського відділення Російського музичного товариства Леонід Павлович концертував сам та організовував гастролі відомих виконавців: скрипалів Пеопольда Ауера і Єфрема Цимбаліста, співаків Леоніда Собінова, Івана Алчевського, Габріель та Емілії Крістман, піаністів Софії Метнер, Олександра Зілоті, композитора Антона Аренського, симфонічного оркестру Полтавського відділення під керівництвом Дмитра Ахшарумова та ін. 

Він прекрасно володів кількома іноземними мовами, мав найбільшу в Сумах нотну бібліотеку, якою користувалися всі музиканти міста. Піаніст усіма силами намагався популяризувати відомих музикантів того часу, а також був близьким з багатьма представниками культурнота літературного середовища того часу. 

Леонід Кагадєєв плідно працював на педагогічній ниві: в гімназії, кадетському корпусі, приватній музичній школі Н. О. Чурилової,  Сумській «Новій школі» Віри Бирченко, музичній професійній школі. Л. Кагадєєв викладав гру на фортепіано, співи і теоретичні дисципліни. 

Будучи секретарем Товариства попечительства бідним, Леонід Кагадєєв влаштовував концерти, збір від яких йшов на допомогу нужденним. Крім концертів у великих залах міста, організовував концерти для робочої аудиторії, так звані лекції-концерти. Влаштовувалися вони по неділях в приміщенні недільної школи, яка знаходилася на вул.Троїцькій. На початку століття жодна неділя практично не проходила без концерту або спектаклю. Враховувалися і смаки, і дати: у 1909 році до ювілею М. Гоголя була поставлена «Майська ніч» М. Лисенка. в 1915-1916-х рр. на купецьких зборах – опера для дітей «Сон Ялинки» Гречанінова. 

Леонід Павлович із групою ентузіастів, ставив опери для дітей і лорослих. Зокрема, викладачі та учні музпрофшколи, якою керував Кагадєєв, ставили оперу «Русалка» О. Даргомижського, сцени з «Євгенія Онєгіна» П. Чайковського та ін. 

Крім педагогічної роботи, Л. Кагадєєв з групою сумських музикантів організував тріо в складі: Л. П. Кагадєєв – фортепіано, І. З. Воловик – скрипка і С. М. Ліницький – віолончель. У цю концертну бригаду увійшли ще співаки: Марія Михайлівна Левитська і тенор-любитель Павло Юхимович Грек. У той час вони дали багато концертів в Сумах і області. У 1922-1923 р., до них приєднався музикознавець Яків Якович Палферов, який читав перед концертом популярну лекцію про композиторів і твори, які виконувались під час концерту.