Карпенко Євген Віталійович

     Карпенко Євген Віталійович (10 листопада 1955 року) – український композитор, науковець, педагог, хоровий диригент, музикознавець, доцент. 

     Член Національної всеукраїнської музичної спілки (з 1991). Відмінник освіти України.

Народився в місті Суми у родині інтелігентів – інженера та вчительки. Атмосфера батьківської оселі, де панувала глибока повага до книги, пісні та мистецтва, стала тим підґрунтям, на якому формувався світогляд майбутнього митця. Опанувавши гру на фортепіано, він ще в шкільні роки виявив хист до композиції, створивши свій перший музичний твір.

У 1973 році, після здобуття середньої освіти у школі № 4, Євген Карпенко розпочав навчання у Сумському музичному училищі (нині - Сумський фаховий коледж мистецтв і культури імені Д. С. Бортнянського). Саме в цей період розпочався етап серйозного опанування композиторської майстерності під наставництвом видатного музикознавця та фольклориста В. В. Дубравіна – знаного діяча, який відіграв ключову роль у заснуванні сучасного Навчально-наукового інституту культури і мистецтв Сумського державного педагогічного університету. Ранній вияв творчої індивідуальності та успішне засвоєння теоретичних дисциплін дозволили Євгену здобути перемогу на училищному конкурсі юних композиторів, що стало вагомим підтвердженням його обдарованості та визначило подальший вектор творчого шляху.

Упродовж 1975–1980 рр. Євген Віталійович навчався в Харківському інституті мистецтв імені І. П. Котляревського (нині – національний університет) за спеціальністю «Хорове диригування». Під час навчання особливу увагу приділяв композиторській діяльності під науково-творчим керівництвом відомого композитора, професора В. Т. Борисова. Результатом цієї співпраці став доробок фортепіанних творів Є. В. Карпенка, серед яких вагоме місце посідає «Токата».

У 1980 році митець розпочав свою педагогічну діяльність у Сумському державному педагогічному інституті імені А. С. Макаренка (нині — університет) на посаді доцента кафедри хорового диригування, вокалу та методики музичного навчання Інституту культури і мистецтв. З 1991 року Є. В. Карпенко поєднує творчу та викладацьку роботу з активною громадською діяльністю. Він очолює асоціацію композиторів-піснярів обласного відділення Національної всеукраїнської музичної спілки. Як досвідчений фахівець, постійно залучається до складу журі провідних дитячих музичних заходів України.

Протягом 1999–2008 рр. Євген Віталійович обіймав посаду художнього керівника та диригента самодіяльного камерного хору Палацу культури АТ «СМНВО імені Фрунзе» (нині – АТ «СМНВО-Інжиніринг). Під його керівництвом колектив здобув статус неодноразового лауреата регіональних та всеукраїнських конкурсів, а також відзначився активною участю в громадському та культурному житті регіону.

Нині Євген Вітальович Карпенко - доцент кафедри музичного мистецтва Навчально-наукового інституту культури і мистецтв Сумського державного педагогічного університету.

За вагомий внесок у розвиток освітньої та культурно-мистецької сфери Євген Віталійович Карпенко відзначений низкою державних та відомчих нагород: грамотами Міністерства освіти і науки України та Національної всеукраїнської музичної спілки; нагрудними знаками МОН України «Відмінник освіти України» та Сумської обласної ради «За високі досягнення». Його ім’я було внесено на Дошку пошани Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка «Кращі імена» (2019).

Багатогранний талант Євгена Карпенка реалізувався у трьох взаємопов’язаних площинах: професійній хоровій освіті, музичній педагогіці та розбудові регіональної композиторської школи. Його творчий шлях є невід’ємною складовою розвитку музичної культури Сумщини другої половини ХХ – початку ХХІ століття.

Як фахівець високої кваліфікації, він спрямовував зусилля на піднесення престижу хорового мистецтва. Робота митця з колективами ґрунтувалася на поєднанні класичних традицій та інноваційних методик інтерпретації. Особливу увагу він приділяв вокально-ансамблевій техніці, чистоті інтонування та емоційній виразності. Водночас Євген Карпенко активно популяризував український репертуар, зокрема твори сучасних композиторів, що стимулювало інтерес до колективного музикування в регіоні.

Науково-педагогічна діяльність Євгена Віталійовича відзначається комплексним підходом до підготовки майбутніх фахівців музичного мистецтва. Його викладацький доробок охоплює широкий спектр фахових дисциплін, що забезпечують як класичну диригентську підготовку, так і опанування сучасних музичних технологій. Зокрема, він здійснює викладання таких курсів: «Хоровий клас», «Аранжування», «Хорове диригування», «Ансамблеве виконавство», «Робота з хором», «Робота з естрадним вокальним ансамблем» та ін.

У контексті композиторської творчості Євген Карпенко виступає як митець, що глибоко відчуває національне коріння та специфіку фольклору Слобожанщини. Творчий доробок митця включає хорові, інструментальні та сольні вокальні твори, що відзначаються мелодійністю, гармонійною вишуканістю та щирістю вислову. Його твори стали основою репертуару багатьох місцевих виконавців, формуючи унікальне «обличчя» сумської композиторської школи.

Вагомим здобутком у науково-творчому доробку Є. Карпенко стало видання збірки «Хорові обробки пісень Сумщини для академічного хору» (2000). У збірнику представлено фольклорні записи практично з усіх регіонів Сумської області, що забезпечує репрезентативність музичної спадщини краю та її адаптацію для академічного виконання.

Композитор здобув широке визнання як автор вокальних творів для підростаючого покоління, створивши понад 100 пісень для дітей шкільного віку. Його активна видавнича діяльність розпочалася з презентації дебютної збірки «Світить сонце для всіх» (1992). Згодом побачили світ видання: «Колись у давнину» (1998), «Котячий концерт» (2003), «Про все розкаже Музика» (2019) та інші. Євген Карпенко є автором понад 10 дитячих опер, серед яких особливе місце посідають такі твори: «Білосніжка та семеро гномів», «Бабка й Мурашка», «Лелія». Майже всі дитячі опери митця були успішно втілені на сцені Сумського палацу дітей та юнацтва. Окрім дитячого репертуару, творчий доробок композитора охоплює жанри пісні та романсу для дорослої аудиторії. Ці твори, зокрема, увійшли до авторської збірки «Діоген», де Євген Віталійович репрезентує широку палітру філософсько-ліричних тем: пошук сенсу буття, етичні категорії вірності й дружби, а також інтимну лірику.

Вагомою сторінкою творчої біографії Євгена Віталійовича Карпенка є його багаторічна праця на чолі навчального жіночого хору Навчально-наукового інституту культури і мистецтв. Під його керівництвом колектив став не лише майданчиком для професійного становлення майбутніх фахівців, а й активним осередком популяризації хорового мистецтва. Хор бере участь у численних мистецьких заходах університету, міста та області, демонструючи високий рівень вокальної культури та різноманітність репертуару – від класики до сучасних обробок народних пісень. Колектив є неодноразовим лауреатом та дипломантом фестивалів та конкурсів.