Рожновський Йосип Йосипович

Рожновський Йосип Йосипович (17 вересня 1878 – ) – педагог, один із перших керівників Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка (01.07.1925 – 24.10.1925).

Народився у безіменному селі Поставської волості Дісненського повіту Віленської губернії (нині Поставський р-н Вітебської області, Республіка Білорусь) у селянській родині. 

Освіту здобув у Вітебській духовній семінарії, після закінчення якої у 1900 році вступив до Санкт-Петербурзької духовної академії. Після завершення навчання у 1904 році отримав ступінь кандидата богослов’я з правом здобуття ступеня магістра богослов’я. 

Одночасно з навчанням у духовній академії упродовж 1900-1902 рр. навчався в Імператорському Санкт-Петербурзькому археологічному інституті, проте не закінчив його, завершивши навчання на другому курсі.

Трудову діяльність розпочав 5 жовтня 1905 року вчителем історії та російської мови у Бірській жіночій гімназії (м. Бірськ Оренбурзької губернії, нині Республіка Башкортостан).

У 1906 році за сприяння Оренбурського учбового округу отримав звання домашнього вчителя. 

З 1907 року викладав історію, російську мову та окремо педагогіку у восьмих класах Уфімської другої жіночої гімназії. Поряд з цим у 1907-1908 рр. керував психологічною секцією Уфімського педагогічного товариства, читав публічні лекції з історії ХVIII ст. в Уфімському товаристві народних університетів. 

У 1907 році вивчав та ознайомлювався з організацією середніх жіночих навчальних закладів у Німеччині, у 1910 році – у Швеції. 

1911-го року Рожновський зазнав переслідування з боку опікунської ради Оренбурзького навчального округу «за лібералізм у викладанні історії». 

Із 16 серпня 1912 року до 26 серпня 1914 року надвірний радник Й. Рожновський – виконувач обов’язків директора Уфімського комерційного училища. 

Наприкінці серпня 1914 року Йосип Рожновський переїхав до м. Златопіль Єлисаветградського повіту Херсонської губернії (нині м. Новомиргород Кіровоградської області) працювати інспектором Златопільської жіночої гімназії. У гімназії викладав російську мову, історію та педагогіку.

Згодом, на базі Златопільської жіночої гімназії були засновані педагогічні курси. Із вересня 1919 року Й. Рожновський очолював Новомиргородські трирічні педагогічні курси та викладав психологію й педагогіку. У 1921 році, одночасно з викладацькою роботою, керував лекторською комісією професійної спілки робітників освіти «Робос», членом якої був з 1918 року. У 1922 році педагогічні курси реорганізовано у Новомиргородський педагогічний технікум. Першим директором педтехнікуму став колишній інспектор гімназії Йосип Йосипович Рожновський.

За розпорядженням Харківського губернського відділу народної освіти (ГубВНО) із 12 грудня 1924 року до 1 липня 1925 року виконував обов’язки завідуючого Купʼянськими трирічними педагогічними курсами. 

Наказом Харківсько ГубВНО № 11554 від 18 червня 1925 року Й. Рожновського з 1 липня 1925 року призначено завідувачем Сумських вищих трирічних педагогічних курсів (нині Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка). 

Невдовзі, відповідно до постанови Ради Народних Комісарів УСРР від 9 липня 1925 року Сумські педкурси були реорганізовані у Сумський педагогічний технікум. 

Із серпня 1925 року Йосип Рожновський контролював ремонтні роботи у приміщенні навчального закладу, очолив приймальну комісію технікуму, займався підбором висококваліфікованого викладацького складу. Так, 1 вересня 1925 року на посаду завідувача навчальної частини технікуму та викладача математики й фізики Й. Рожновський запросив свого давнього товариша та колегу по спільній роботі у Новомиргороді М. Літінського. 

В освітньому процесі, як викладач педагогічних дисциплін займався питаннями антропометрії, розвитку пам’яті у дітей та індивідуальності. 

Проте, невдовзі розпорядженням Народного Комісаріата Освіти УСРР № 73906 від 24 жовтня 1925 року Й. Рожновського було звільнено з посади завідувача Сумського педагогічного технікуму та залишено викладачем педагогічних дисциплін. 

21 грудня 1925 року Й. Рожновського було звільнено з викладацької роботи із Сумського педагогічного технікуму за власним бажанням.

На запрошення завідувача педагогічного музею Донецького інституту народної освіти (нині – Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, з 2022 року розташовується у Лубнах, Миргороді та Полтаві) професора Ф. Бєльського, який свого часу (1913-1915) викладав у Златопільській чоловічій гімназії, Й. Рожновський з родиною переїжджає до Луганська. 

Спочатку він працював асистентом педагогічного музею та викладачем педагогічних дисциплін на робітничому факультеті Донецького інституту народної освіти (ДІНО), який знаходився у Луганську, а з 1 вересня 1926 року – штатним лектором першої групи педології ДІНО. У 1927 році очолив новостворений кабінет педології та став секретарем Луганської секції наукових працівників. У грудні 1929 року звільнився за власним бажанням з Донецького інституту народної освіти. 

Із 1 січня 1930 року влаштувався штатним лектором педології до Уманського інституту соціального виховання (нині Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини). Одночасно завідував дошкільними курсами та курсами з підготовки вчителів молодших класів. Розпочав наукову роботу на тему: «Розвиток дітей колгоспників Київщини». 

У 1933 році Й. Рожновський повернувся до Сум. Ймовірно, за сприяння свого товариша М. Літінського, який на цей час був завідувачем навчальної частини Сумського педагогічного інституту, 17 вересня 1933 року Й. Рожновського призначають на посаду доцента кафедри педагогіки та лектора педології даного навчального закладу. Із 22 квітня 1934 року одночасно обіймав посаду методиста заочного відділу інституту. 

Окрім викладацького навантаження Й. Рожновський виконував різні доручення дирекції навчального закладу. Зокрема, 24 січня 1934 року, під час проведення загальних зборів студентів педінституту та робітничого факультету, його призначено відповідальним за підготовку зали та організацію художньої частини концерту. У червні 1934 році був членом іспитової комісії перевірки стану грамотності з української та російської мови студентів інституту, а також секретарем кваліфікаційної комісії із захисту дипломних робіт випускних курсів. До його обов’язків входило оформлення протоколів та ухвал підкомісій по факультетах та комісії в цілому, проведення інструктажу секретарів підкомісій.

Із черговою хвилею політичних «чисток» в Сумському педагогічному інституті, Й. Рожновського було звільнено з роботи наказом директора інституту І. Семенова № 104 від 23 липня 1934 року. У наказі про звільнення зазначалося: «у той час, коли кафедра педагогіки вела рішучу боротьбу за очищення педагогічного фронту від контрреволюційного фашизму, – тов. Рожновський відмовився від пропозиції кафедри дати розгорнуту критику фашистських позицій Залужного в його підручниках з педології (протокол кафедри від 25 січня 1934 року). На тому ж засіданні кафедри, у своєму виступі по доповіді тов. Алмашиної «Про підсумки сесії УНДІП» (Український науко-дослідний інститут педагогіки) заявив, що «мені свою роботу переглядати критично не треба, оскільки я не орієнтувався на українських педологів, а виключно – на ленінградських учених», чим по суті відмовився від боротьби за очищення від контрреволюційного фашизму на педагогічному фронті. Зважаючи на вищезазначені факти, рахую, що тов. Рожновський не може забезпечити викладання педології на основі марксизму-ленінізму – звільнити його з роботи в інституті з 1 липня 1934 року, надавши йому тарифну відпустку, згідно законоположень». 

Для кращого розуміння ситуації, варто зазначити, що сумський педагог Ю. Самброс охарактеризував А. Алмашину як «людину важку, агресивну, безталанну й неприємну. Для неї життя було безбарвним, якщо вона когось не їла поглядом». 

Із вересня 1937 року Й. Рожновський влаштувався позаштатним викладачем російської мови та літератури до Сумського машинобудівельного технікуму. 1 вересня 1938 року був переведений на посаду штатного викладача цих же дисциплін та викладача вечірнього робітничого факультету Сумського маштехнікуму. Працював у технікумі до початку другої світової війни. 

Наказом директора технікуму № 131 від 23 липня 1941 року у зв’язку зі змінами навчальних планів і відсутністю навантаження, з 1 вересня 1941 року Й. Рожновського звільнено з роботи.

Подальша доля Й. Рожновського невідома. 

Можна припустити, що Й. Рожновський із родиною евакуювався до Середньої Азії під Ташкент у м. Чирчик (республіка Узбекистан), куди вивезли майно та обладнання технікуму або до іншого тилового міста. 

Й. Й. Рожновський віддав педагогічній діяльності майже 40 років свого життя. Його фахом були педагогічні дисципліни та організація навчального процесу.

Свій трудовий шлях розпочав вчителем історії та російської мови у Бірській жіночій гімназії.

Викладав історію, російську мову та педагогіку в Уфімській другій жіночій гімназії.

У Златопільській жіночій гімназії викладав російську мову, історію та педагогіку.

Очолював Новомиргородські педагогічні курси та викладав психологію й педагогіку.

Був завідувачем  Сумських вищих трирічних педагогічних курсів та Сумського педагогічного технікуму, де викладав педагогічні дисципліни.

Працював викладачем педагогічних дисциплін на робітничому факультеті Донецького інституту народної освіти (ДІНО) та очолював новостворений кабінет педології.

В Уманському інституті соціального виховання працював лектором з педології  та одночасно завідував дошкільними курсами та курсами з підготовки вчителів молодших класів.

У Сумському педагогічному інституті обіймав посаду доцента кафедри педагогіки та читав лекції з педології. Одночасно обіймав посаду методиста заочного відділу та був членом комісії з перевірки стану грамотності з української та російської мови студентів інституту.

Викладав російську мову та літературу у Сумському машинобудівельному технікумі.

Й. Й. Рожновський відіграв важливу роль у формуванні освітнього процесу та громадської свідомості у першій половині ХХ ст., спочатку на теренах імперської росії, а потім радянської України. У час масового створення педагогічних закладів УРСР, він був безпосередньо втілювачем цієї програми на місцях (Новомиргород, Куп’янськ, Суми, Умань). 

За короткий час, маючи досвід та необхідні зв’язки забезпечив висококваліфікованими кадрами Сумський педагогічний технікум – єдиний вищий навчальний заклад у Сумах на той час. Проте, як представник освіти «старої генерації», не зміг інтегруватися до особливостей політичного життя тоталітарної країни.